Якби я був шоколадом, кожний твій день був би різний на смак і на колір. Засмаглий до чорноти нашої праматері з плоскогір’я Східної Африки. Солодко-гіркоткливий з пахощами бузкового волосся. Або білий, як молозиво і такий же на смак. Чи золотий зі шматочками імбиру. А ще молочний прямісінько з Альп. Та ще з кмином і перцем на згадку про Брюгге.
Якби я був шоколадом, то обов’язково гарячим. З корицею та кардамоном. Його би тобі принесли на чорній таці в коричневому горняті. Ти би гріли об нього руки і пила би мене довго, насолоджуючись дивним смаком.
Але цього було би мало. Ти би, вийшовши із кав’ярні, відшукала би плитку в своїм ридикюлі. Розгорнула б фольгу срібну, відламала б шматочок мене, золотого. Я би танув у тебе в роті, лоскотав би язик, піднебіння. Ти би від того злітала на хмарину в якомусь там еннім небі. Ми були би з тобою разом. У твоїм шоколаднім царстві…