Мене звуть Роберт і це моя історія кохання. Мені двадцять три роки і я навчаюся в університеті на філологічному. Можливо, це звучить дивно але в мене ще ніколи не було дівчини. І коли я кажу: "не було дівчини", то це у всіх розуміннях цього виразу. А все через родимку. Ви подумаєте, ну і, що такого в родимці? Це ще нікому не заважало нормально жити. І ви будете праві, але ця родимка не звичайна, вона знаходиться на безімянному пальці правої руки і в точності схожа на обручку. Тому ще з народження я одружений на якійсь невідомій мені дівчині. Дивно, але я в це вірю і чекаю на неї.
Я перший красень на факультеті і мені не раз зізнавалися в коханні різні дівчата але я відмовляв їм. Мої два найкращих друга Фелікс та Крістіан називають мене бовдуром і часто запитують: "Якщо ти одружений на дівчині, то де вона?", "Якщо ти чекаєш свою дружину, то як вона виглядає?". Так, це логічні запитання, та, що б не говорили я чекаю на неї. Знаю, що ми зустрінемося поглядами і все зрозуміємо.
Сьогодні день святого Валентина і всі мої друзі, знайомі і навіть батьки святкують його парами. Щоб я не залишався один Фелікс та Кріс організували групове побачення. Туди прийде багато дівчат і ще кучка моїх одногрупників, які шукають собі пригод на одну ніч. Я довго опирався вмовлянням друзів, бо звик не святкувати цей день, але мої батьки вигнали мене з дому, тому вибору не було...
В кафе на нас вже чекала кучка дівчаток (штук десять) і судячи по їхніх вовчих поглядах, головним "м'ясом" був я. Привітавшись, сів спиною до залу, щоб втекти було легше. Через три хвилини, друзі були вже не раді, що взяли мене, бо дівчата не зважали на них уваги. Ці дівиці розпитували мене про все на світі, перекрикуючи одна одну, а я навіть не відповідав на ці запитання. Одна, сама нагла, запитала: "В тебе є дівчина? Якщо немає, то я буду твоєю дівчиною!". Хах, я давно навчився відшивати таких. Але мої друзі вмішалися і спробували змінити тему: „А давайте замовим чогось випити? Дівчата ви чого хочете?”. Та вона дивилася в мої очі таким серйозним і дорослим поглядом, що тиша панувала далі.
- Роберт, я знаю тебе вже два роки. Ми разом вчимося і часто бачимось. Біля тебе немає постійної дівчини, а я закохалася в тебе з першого погляду і буду найкращою дівчиною, яку ти коли небуть знав. Я тебе кохаю, тому будь ласка можна бути твоєю половинкою?” – вона взяла мене за руку і я налякано вирвав її з долонь дівчини.
Ненавиджу коли мене торкаються! Мені огидні ці дівчата, вони так принижуються і чекають, що я змилостивлюся над ними, відповім „Так”. Всі дивилися на мене і чекали відповідь, навіть друзі ніби говорили „Чим вона погана спробуй!”.
Я вирішив ігнорувати їх і підняв руку, щоб звернути на нас увагу офіціана. Її маленькі холодні пальці сплелись з моїми. Люсі, це моя Люсі!
- Вибач, але він вже зайнятий! – відповіла незнайомка наглій дівчині і обійняла мене.
Саме на її обійми, на її дотики чекало моє тіло. Я наче відчував, як моє серце склалося в єдине.
- Я проходила мимо і не змогла дивитися, як тебе забирають від мене… Вибач, що так довго тебе шукала… - прошепотіла Люсі мені на вухо.
- Хто це?! – Хором запитали всі. Дівчата з невдоволенням, а друзі з цікавістю.
Мій настрій був піднесений і я, взявши її на коліна, відповів:
- Це моя дружина – Люсі!
Всі розглядали цю струнку красиву дівчину. Довге каштанове волосся віддзеркалювало світло, неначе шовк. Бог не обділив її формами, а шкіра була такою м’якою неначе я торкався кашеміру. Зелені очі Люсі дивилися тільки на мене. Вона сильно обіймала мене, ніби боялася, що я зараз зникну.
Я вже не чув, їхнього невдоволення та запитань. І хоч, бачив дівчину в моїх обіймах, вперше, моє серце потребувало її, як повітря. Вона була тим, що мені не вистачало, щоб бути щасливим. Серце говорило, що ми знайомі, щоб я не відпускав Люсі. А мені і не хотілося. Тепер ми будемо разом.
На її беіменному пальці теж була родимка в формі обручки. І я дякую за сьгоднішній день закоханих, від сьогодні в цей ми будем святкувати наші річниці шлюбу.
- Ти не пам’ятаєш, це була твоя плата за прохання св. Валентину, а моя плата пам’ятати все і шукати тебе все моє життя. Робе, в нашому минулому житті, під час таємного вінчання, ти попросив статую святого Валентина, щоб він звязав душі навічно і зберіг наше кохання. В ту ж мить на місці наших обручок з’явився цей знак. І переродившись я пам’ятала все. Мене пробували лікувати але я втекла та шукала тебе. Шукала все своє життя. Благаю, згадай наше кохання і не відштовхуй мене. – Сказала моя кохана і я обійняв її ще сильніше.
- Я, можливо, не згадаю свого минулого життя, але на тебе чекав все життя. Відчував, що десь є моя половинка і, що цей знак означає клятву в коханні. Я кохаю тебе і кохатиму вічно… Там, де ти, тепер, буду і я. Тому, скільки раз я буду перероджуватися, стількиж біду чекати тебе.
Поцілунком вони скріпили свою клятву і більше ніколи не розлучалися.
P.S.: В багатстві та бідності, в хворобі й здоров’ї і навіть смерть не розлучить нас!