А тобі зі мною як? Млосно? Гаряче? Холодно? Затишно, тепло, погідно? Як? Скажи, не мовчи. Я все зроблю так, як ти хочеш. Небо своє прихилю або підніму до тебе. Зупиню водограй. Запалю воду. Побудую човна з місячного світла. Золоте весельце витешу зі старої груші. Зрушу каменя з джерела. Хай собі витікає з-під гори в долину. Там вишні, черемуха, сливи цвітуть. Їм потрібна волога, а нам дитина.
А потім полинемо у світ, який творимо щодня. Думкою, почуттям, мрією. Там будуть гори та море. Оливи, помаранчі, пшениця і виноград. Дерев’яна підлога, вапном пофарбовані стіни. Тепла пічка, на дровах плита. На задньому дворику металева жаровня. Запах запечених овочів, юшки з печериць та білих грибів, сушених груш, кави з кардамоном і корицею.
А ще там буде висіти ліхтар під дашком над полицею. Там будуть сірі метелики і один золотий. І ми будемо на все те дивитися. Дихати морем. Пити з м’ятою чай. Відчувати мир і гармонію, яких у Всесвіті понад край. А ще дивуватися (зовсім трішечки) чого не робили цього раніше ми…