Чи ти пригадуєш любов на смак?
Заплющивши від насолоди очі,
У ті шалені, незабутні ночі
Ти цілував вуста палкі дівочі,
І пестував, і грався з ними так,
Що пристрасть огортала двох нестримно,
Палав вогонь в очах твоїх натхненно…
За обрієм сховались мрії темним,
У мареві... Не вірилося – як
Чужинця вдаючи і незнайомця,
Покинеш янголятка-охоронця?
Таку бажала долю мати доньці?
Лихе нещастя це чи долі знак?!
Чи ти пригадуєш любов на смак?
Минуло все… Лиш спогадів до болю...
Я з гіркотою дорікаю долі,
Чия була на те страждання воля,
Щоб ти забув мого кохання смак.