Я спалив би той погляд,
Що ловлять нічні ліхтарі,
І з попелом впав би поряд
В полум"яних вихорів грі.
Я спалив би дотла всі ті дні,
Що залишились тільки у снах,
І ту музику, й всі ті пісні,
Що були у тебе на вустах.
Я залишився б в траурі ночі
Із танучим снігом й дощем;
Послухав, що вітер шепоче,
Та ноги промокли ущент.
Тепер моя музика - місто,
І пісня моя - забуття.
Стяг долі піднявши врочисто
Про можливість забудь вороття.
Я чув, як сигналять машини,
Дивився на бризки з-під ніг;
І в ночі останні хвилини
Світанок зустрінуть не встиг.