такi лапатi

Ганна Осадко
Дні закороткі, буцім підстрижена власноруч гривка,
 Ножиці тупі, пасма на кахелі, та й дідько із ними,
 А той перший празник, а за ним другий, а за ним грип,а
 Залишатися страшно у цих кімнатах-заметах такими німими:
 Пан-то-мі-ма – пан чи пропав! – граємо ролі приречені від початку,
 Ну ж бо, ваша репліка! – тридцять шостим кеглем на рисовому сувої…
  …і потайки сподіватися – що Бог все розрулить та поставить свою  масну печатку,
 Такі бідолашні і такі по-зи-тив-ні,  що аж противно,  герої.
 Снігу насипало, чи нападало – результат той самий – і добрий господар собаку,
 Вічна об'їзна за вікном. Фури із водіями – недремними як апостоли чи санітари в палаті,
 І найстарший – з очима сльозавими від безсоння – спитає: – ти досі чекаєш знаків?
 От вони, жінко! Із неба летять – такі солодкі, такі щасливі, такі лапаті…