«Аліса» Фантастичне оповідання
« Прибути у майбутнє, щоб змінити минуле…»
1 частина
***
«Безпілотний розвідувальний зонд «Ендрю» вертаючись на Землю, зафіксував відсутність зв’язку з космічною станцією Е 543-2019 у зоряній системі Омеги .Він також не виявив живих людей на станції. Для цього надзвичайного випадку з Землі відправили рятувальній корабель» (З звіту Служби Безпеки)
***
Він не любив так прокидатись, голова жахливо боліла. Ні, вона не боліла, а розвалювалась на частини від болю, так наче він був на веселій гулянці. У роті пересохло й неприємно пахло. Він поморщився, до всього набору приєднався й звірячий голод. Зараз Грабовський не відмовився б від шматка запеченого мяса або риби. Приємні думки про кулінарні шедеври перервались здивуванням: А що він взагалі робить у цій печері, прикований цепом до масивної скелі? Ще більше його заставив нервувати маленький датчик на цепу, підозріло схожим на акуратну бомбочку. Грабовський спробував звільнитися, але марно. Перебуваючи у повній невідомості, він озирнувся навкруги. У дальньому куті запримітив пакунок, довжина цепка дозволяла взяти цей пакунок. Продукти і вода дали йому надію: « Якщо кормлять, підривати не будуть» Порившись у пакунку ще, Грабовський знайшов кристал для повідомлень. Він не поспішав читати, у глибіні душі він вже здогадувався, чиїх рук вся ця ситуація. Залишалось дізнатись, дє решта членів екіпажу.
***
Грабовський йшов вже десять годин. Втоми він не відчував, у залишеному пакеті були стимулятори. Вони дозволяли йому швидко наближатися до наміченого місця.
- Все включено! –голосно говорив він сам до себе. Аналізувати, що насправді тут відбулося йому зараз не хотілось. Поки все йшло так, як було описано у повідомлені. Через добу спрацював таймер лазерного замка, якій він спочатку прийняв за бомбу, і Грабовський зміг звільнитись від цепка. Ключі від інших замків він вже знайшов, й зараз дуже поспішав звільнити інших. Він не сумнівався, вони живі і чекають на нього. Тільки ополудні він дозволив собі відпочинок, треба було пересидіти пік жари. Прийшлось знову вколоти стимулятор, біоритми його організму не співпадали з добовим обертанням планети. Відпивши трохи води , він знову заговорив до себе:
- Все правильно розраховано, до дрібниць! Крім зв’язку, а так навіть води вистачить – чоловік гірко всміхнувся, витер мокрі губи. Пальці зупинились коло рота, здавалось, губи пам’ятають той поцілунок… Грабовський струснув головою, він уперто гнав від себе ті спогади, той нав’язливий образ.
- Закоханий ідіот! – дорікнув сам собі. Почав згадувати курс вищої математики, й решту подорожі множив, зводив у квадрат. Ближче до ночі запищав навігатор. Сповіщав, Грабовський на місці. На кілько секунд чоловік розгубився, не кричать же йому. « А чому би не покричати?» Чоловік вже відкрив рота, й зрозумів, що вже знайшов решту людей.
Деякий час назад. Космічна станція Е 543-2019
***
Людство активно освоювало далекий космос, але потребувало значних ресурсів. Тому, у перспективних зоряних системах існували космічні станції.
Тут було все для повноцінного життя людей. Екіпаж в основному працює на поверхні планети, добуває и загружає у контейнери руду, яка потрібна для Землі і її колоній. Добувши певну кількість цього добра, з Землі відправляють величезний вантажний корабель для завантаження. У майбутньому людей замінять на кіборгів. Паралельно зонди вивчають інші планети системі Омеги. Ще такі станції обслуговують інші кораблі, роблять профілактичний огляд, ремонт. Станція, такий собі земний оазис у глибокому космосі. Зараз до цього оазису прибував космічний корабель. Це був незапланований візит, тому зустрічати його прийшов сам командир станції, Олег Миколаївич Ковалевський. У стиковочному відсіку його вже чекала молода жінка, вона привітно усміхнулась командиру. Ковалевського дуже вразив її зріст, десь сантиметрів сто вісімдесят. Невисока, враховуючі, що хлопчаки мали зріст сто дев’яносто. А, дорослі у середньому двісті п’ятдесят сантиметрів. Ще жіночка носила довге волосся. Такі зачіски дуже рідкісні, прекрасна стать віддавала перевагу коротким стрижкам. А ця, видно не дуже слідкувала за модою. Її звали Лана Лансберис, археолог. Вона прибула вивчати древні міста на планеті 3456 НД-а. Ковалевський здивувався, до початку робіт археологи все вивчили. Цивілізація була древня, більшість поселень зруйновано, деякі були затоплені. Розшифрувати написи не вдалося, нічого цінного не знайдено.
- Академія вирішила уточнити деякі фрагменти древніх написів у печерах. У людей на станції багато роботи, щоб ще займатися й археологією – з милою посмішкою повідомила вона. Документи у жінки були у порядку, командир на заперечував проти.
- Археолог, так археолог. Пішли знайомитись з іншими.
Команда довго була в ізоляції. Тому, кожна нова людина сприймалась з цікавістю. Чоловічій частині Лана сподобалась. Механік Данило Разум за спиною жінки підняв вверх великий палець, мов , вона дуже – дуже. Віра, дружина командира Ковалевського, відвела Лану до себе. Їй хотілося дізнатись останні новини з Землі.
***
-А вона мені не сподобалась! Схожа на карлицю, й якась вона дивна. Вчора застала її біля нашого сервера. Сказала, що заблукала. Ну, не дурепа? - Мєрі Роберта сиділа на столі й пилочкою точила свій нігті. Віра, до якої вона зверталась, ремонтувала запасний генератор.
- Ти перебільшуєш, Лана мила дівчина – відповіла жінка. Мєрі фиркнула, перестала точити нігті, і почала розмахувати руками.
- А моя Анфіса? Ходить за нею всюди, просить їжу, спить з нею!
- Ти ревнуєш до неї кішку? – Віра з іронію подивилась на сердиту Мєрі Роберту. – Може, ти насправді ревнуєш Лану до Грабовського?
Мєрі перестала махати руками, сумно зітхнула. Її взаємовідносини з Юрою Грабовським варті окремій історії. Дівчина була закохана у цього чоловіка ще за часів навчання у університеті. Вони разом працювали на багатьох планетах, й весь час були тільки добрими друзями. У цьому сезоні Мєрі надіялась, що відносини переростуть у щось більше. Новенька сплутала усі плани Мєрі. Вона бачила, Грабовському подобається Лана. Він, навіть хотів їй допомогти у роботі, у вільний від вахт час. Лана відмовилась, вона не хотіла порушувати їх звичний режим. Вона намагалась багато часу проводити на руїнах. На станції за нею постійно слідкувала ревнива Мєрі, і Лану ця ситуація трохи напружувала. Юрка теж злився, й в один прекрасний день все ж такі прилетів до дівчини. Він попросив організувати йому екскурсію по древньому місту.
- Я з деякого часу почав цікавитись археологією – сказав він Лані, й багато значуще подивився на дівчину. Та, трохи кокетливо посміхнулась.
- Може ти, з деякого часу, став цікавитись самим археологом?
- Може – вже серйозно відповів Юра, посмішка Лани надихнула його. Він наклонився до дівчини й поцілував її у губи. Лана легенько відсторонила його від себе.
- Це було дуже сміло. І дуже ніжно.. Дивись, яка цікавий птах полетів – дівчина змахнула рукою. Грабовський повернув голову, а Лана дістала маленький шприц и щось вколола чоловіку в руку. Від несподіванки Грабовський смикнувся, здивовано поглянув на дівчину. Він відчув слабкість, захитався, Лана його підхопила.
- Пробач мені, будь ласка – зашепотіла вона – пробач. Грабовський вже нічого не казав, він відключився. Лана перетягла чоловіка у катер, вона відвезла його далеко від цього місця. Перед тим, як покинути його, вона обняла чоловіка, притулилась губами до його лоба.
- Пробач мені – знову повторила – з тобою усе буде добре.
Вона полетіла на станцію, їй ще треба було розібратись з екіпажем.
***
2 частина
http://www.proza.ru/2013/01/14/2024