Боротьби не буде. Бо безглузда вона. Бо так! Бо я не хочу. Хай стугонить кров у когось іншого, хай клекоче. Хай біліють пальці та зуби стискаються хай! Я прагну тиші, гармонії з оцим очеретом, бережком, лукою. З каменем посеред річки. Кажуть його сюди приволік льодовик.
Я лежу горілиць на розпеченому ґанку. Як на лежанці лежу. Полудень. Спека. Янголи літають, як ті метелики або, як мухи. Ятранці у кожного. Я їх бачу через напівзакриті вії. Це щоб не осліпнути. Ви мабуть подумали «ЛСД». Ні, кислоти вже давно не пробував і мухоморів не вживав.
Це – медитація. Перед тим була гіпервентиляція легенів. Мало не зомлів. Але то - пусте. Хтось буцімто скаже – все одне це – хімія. Біо-, але все ж таки хімія. І що це доводить? От і я про те ж! Я – спокійний. Перетікаю в озеро. Стаю дорогою. Іду по ній. Дао? Ні. Дзен? Ні! Це – просто ОДИН мій день…