Ринг

Любомир Франкив
Ринг   Р    И    Н    Г...
Удар!... Удар... Удар...
Плавленим свинцем горить-пече в грудях. Тяжіють руки, ноги – б”є гар”яча хвиля обличчя, палить юпітерів світло...
Захищаюся ухилами, підставляю рук, ниркую і вибухаю ударами: знизу, боковими, прямими...
Потрібний хук – стальний удар... Бій уповільненюю, тримаю дистанцію і... блискавична атака: удари, удари і ще удар!...
Гойдається ринґ...  Колиска-гойдалка. Піт заливає-опікає очі, в устах густина солена і солодка – ковток би води, але... удари отримую і удари завдаю – бачу кров і... чую смак крові, але Воля волає Перемоги!
...Бють блискавки очей божевіллям, люте, дике обличчя і сотні облич заярені видовищем реву, свисту, реготу, жаданням: одного – на брезет,  іншому – підняти руку Перемоги!
Удари – камінування! З під боксерок виповзає, розколюється ринг.
“Воле, утримай мене!” – Клич-Думка  блискавкою пронизує тіло,  спалює кволість.
Удари - градом: жорстко, тупо, заборонені і не заборонені правилами; зневажлива усмішки переможця; регоче пустельна тиша... Відлунюють  удари рингу – чиєсь зітхання, крик, стогін...
“Не падай!”
Рве павутиння нетями голос Волі.
“Лежачий – не воїн!”
Вдихаю пекуче і солодке повітря – поразка або перемога? Поглядом  усміхаюсь - продовжую бій Волі: дух, мудрість, мистецтво Воїна – ніщо  його удари заборонені – понебачені суддями... Гладіатори ідуть на смерть – вітають Цезаря! Я вітаю Волю!..
Удари гримлять, удари колять, удари несуть Перемогу...
“Не той переможець, хто б”є – переможець, хто витримає удари!” – Навча Батько.
...Ринґ ,змочений кров”ю і потом, славою і прокльонами, поразками - на рингу зуби, повзання, конвульсії – плиснута в обличчя жива вода.
Тренери, секунданти: радісні і засмучені – суддям гонорар.   .    
...Тренований Волею – змагається із блискавкою, тонами сталі, подоланням  сотень тисяч кілометорів, живлячись Хлібом Чорнозему України –  Переможець  і в не чеснім бою – збагнув сенс життя!
...Засурмив Дух  землі, вітру, води, вогню, світлиці – Перемога! Удари треновані, мистецькі, вільні, чесні, промовисті: без бою нема премоги, без бою нема щастя, без бою нема мудрості, без бою нема любові, без бою нема людини-бога для Бога!
...Громом, блискавкою повстаю: люто скрегоче зубами – бачив мене на кривавому Рингу, п”янів перемогою, пишався золотом-багатством, купався у славі і оплесках!
Удари, удари... Удар!
Не підіймаються без волі - такі не ідуть на бій...
Любомир Франків.