Виснажливої зими не буде. Ні, звичайно, авітаміноз не оминути. Часами сплін. Іноді непоборна втеча в сон. Але все мине непомітно. Вперіщить дощ. Засяє сонце. За два дні місто звільниться від снігу. В лютому зазеленіє трава. Набубнявіють бруньки. Вербові котики не залишать шансів перекупкам на свято Клари Цеткін. А кропива з чистотілом знавісніють від несподіваного тепла і робіть з ними, що хочете. Пустун-березень зазіхне на норкові шуби. Найбільш вперті пані все ще пертимуться в них в тісні бусики та вагони трамваїв. А за бортом +17. А на календарі п’яте число. І цокотять підбори сухою бруківкою на каву з кардамоном та корицею. І вже не хочеться грітися гарячим вином з гвоздикою та мускатним горіхом. Бо вабить вже інша втіха. Запаморочення від тепла та поглядів кобіт волооких та панків жагучих. Ерос всеблагий_всеосяжний поглинає Місто туманом своїм солодким. Так тому бути!