Вольный перевод, который вспомнился
после прочтения: http://www.proza.ru/2013/01/07/1679
Нет в городах уюта домовёнку,
Нет чердака, трубы. А ночь идёт.
Нет дома с тёплой грубкой и заслонкой,
И челюстями печка не вздохнёт.
Нет колыбели, чтоб навеять дрёму,
А если есть – фасон совсем не тот.
И даже сон не ходит возле дома
И колыбельных песен не поёт.
Не пишут свечкой крестики в оконцах.
С экранов что-то бахает, ревёт.
Как тяжко быть сегодня домовенком,
Ведь в интерьерах сказка не живёт
Ліна Костенко
Домовичкам не затишно у місті,
Нема горища й комина. А ніч.
Немає хати, що їй років двісті,
І не зітхає челюстями піч.
Нема колиски, щоб поколихати,
А як і є, то зовсім не така.
І навіть сон не ходить коло хати
І не співає "люлі" і "Котка"
На Страсть не пишуть хрестика свічками.
З екранів щось стріляє і реве.
Біда сьогодні буть домовичками,
У інтер`єрах казка не живе