Сам знайди. Точку опори. Місце під сонцем. Без виснажливої боротьби з собою. З тінями, які породжує власний мозок. З фантастами власної уяви. З прийнятими на віру, навіяними людським довкіллям уявленнями про себе та соціум.
«Борітеся, поборите!». А якщо ні? А може обійтися без борні? Без захисту. Без нападу. Стати непомітним, скориставшись тунельним ефектом. Застосувати квантові принципи для повсякдення. І тоді можна заздалегідь писати Сковородину епітафію. І жити. Жити щасливо і довго, як заманеться.
Посміхатися вустами, очима, серцем. Можна навіть печінкою. Взимку пити гаряче вино обов’язково з коханою жінкою. Влітку пити холодний Совіньйон знову з нею. Їсти неквапно рибу, овочі, ранній виноград на десерт десь на Адріатиці, в Хорватії чи Італії. І посміхатися, посміхатися…