У дитинстві часто заглядала до нашого колодязя. Бо мама якось сказала, що у нього є душа. Мені хотілося дізнатися, чи вона така, як у людей?
Навіть удень важко було розгледіти у шахті колодязя воду. Здавалася, що вода глуха і чорна. Бувало, що кидала камінці, а потім слухала, як вода їх ковтає. Мені подобалися ці звуки – ніби він «говорив». Подобалося слухати і відлуння свого голосу. «Гей!», «агов!» поверталися до мене у зовсім іншому звучанні – якомусь глибшому, магічному. Ніби це вже був і не мій голос, а – його!
Вода у нашому зрубі важка, а до дна навіть відро не досягає. Коли вичерпуєш повне відро води, нап’єшся її, то водичка така смачна-смачна! І пахне м’ятою!
У селі немає такого обійстя, на якому не було б колодязя. В кожному дворі – оригінальний і неповторний, не схожий на сусідський. Не дай Боже, щоб у сусідів були схожі колодязі. Бо тоді ворожнечі між собою не уникнуть. Мені ж бо подобаються закриті криниці, з вибагливим металевим чи дерев"яним орнаментом і, щоб на вершині височів хрест, який є їхнім обов”язковим атрибутом. Старі люди кажуть, що хрест освячує воду й оберігає її від злого ока.
Колись навіть мала звичку дегустувати воду у всіх своїх сусідів. Але найсмачніша вода у наших перших сусідів - з присмаком медових груш. Можливо тому, що біля колодязя росте груша?! Це навіть визнала моя мама. До цих сусідів по воду ходить вся вулиця. Улітку вода – крижана, а взимку – тепла. А якщо зачерпнути водиці і дивитися на неї – тоді можна побачити всі обличчя, котрі колись заглядали до цього старого колодязя. Він навіть зберігає всю інформацію про всіх своїх господарів – від першого діда Миколи, котрий копав його і до нинішніх. Але не кожному спраглому криниця відкриває свої чари, а тільки тим, хто розуміє її душу.
Минулого літа в селі пересохли колодязі. Це була велика біда для селян. У нашому – теж не стало води. Тільки в одному – сусідському – вода прибувала. Хтось у цьому побачив віщий знак – ніби люди в селі дуже грішні. Впродовж літа мої батьки двічі закуповували воду. Тільки я одна знаю справжню причину зникнення води. Мені про це поскаржився наш колодязь у сні. Я знаю, що він завжди чекає мене додому. І я йому дуже вдячна за це.