Лев жив у зоопарку. Він мав великі, але, на жаль, сумні очі і добре серце. Був Лев нещасний, бо ніколи не знав волі. Лише чув про неї.
Щодня у зоопарку було багато людей, і кожен, хто проходив повз клітки могутнього звіра, вважав своїм боргом будь-яким чином образити Лева.
Не давали Левові зневіритися його друзі - три горобці. Вони усіляко втішали сумного звіра і намагалися його хоч якось розрадити. Одного з них звали Во. Він був з Левом у найгірші дні, і йому дійсно вдавалося покращувати настрій Левові. Але у сонячний для Лева день Во поряд не було.
Інший - Роб - був талановитим співаком. Кожен, хто почув його спів, на мить зупинявся, наче причарований, і забував про все крім тієї чудесної мелодії, що лунала навколо. Таким чином, коли вони з Левком бачились, його спів дуже підбадьорював сумного звіра, за що він був Робові дуже вдячний.
А щодо горобця на ім'я Чик - він був з Левом весь час. Так сталося, що якийсь хуліган влучив у нього з рогатки, і тепер Чик майже не міг літати, йому було страшенно боляче. Тому здебільшого він вів сидячий спосіб життя.
Усі горобці допомагали внутрішньому полум'ю Лева не згасати, завдяки чому він інколи був у гарному настрої.
Все ж гарний настрій він мав не часто. Бо майже кожного дня приходили люди і ображали його. Діти дивилися на нього переляканими очима і казали: "Ото так щелепа! Нічого собі, які зуби! Яке страшне створіння!"
А дорослі, що супроводжували малечу, ще й залякували їх, мовляв: "Якщо ти не будеш слухатися, то тебе з"їсть Лев!" Від цих слів Леву ставало ніяково, і його і без того сумні очі ще більш сумнішали.
Але гірше було, коли з Лева сміялися. Інколи хулігани навмисно дражнили Лева, а коли йому це набридало і він починав лютувати, вони гучно гиготали. Чужа біда їх звеселяла. А коли приступи люті у Левка припинялися, на нього находив великий сум, тоді навіть його друзі-горобці не могли йому зарадити.
Всі ці люди, які дражнили і боялися Лева за його суворий вигляд і могутнє тіло, не звертали увагу на його прекрасні дзеркала душі. Вони не бачили той сум, яким були пронизані його очі.
Лев зрозумів закон природи "Виживає сильніший". Також він зрозумів, що в цьому законі йдеться не про фізичну силу. Лев знав, що він зможе стати вище всіх негараздів, перетерпіти все горе, сум і образи і, нарешті, знайти спокій. Але для цього потрібні сильний характер, воля і витримка. Від сильного напруження Левко дуже втомлювався, тому більшу частину дня він просто спав.
Але все має свій кінець, навіть сон. Так сталося, що квитки до зоопарку подешевшали, тому відвідувачів було значно більше. Це були вкрай жахливі часи для Лева. Йому не давали спати та навмисно будили, щоб люди мали змогу подивитися на великого та жахливого звіра з сумними очима.
Терпець його уривався. Друзі-горобці намагалися його втішити, та марно. Він мріяв позбавитися того болю, що був у нього в серці, але не знав як, і від цього з його сумних очей на підлогу капали великі сльози.
Якось надвечір, коли він лежав у своїй ненависній клітці, він побачив дивне створіння. Воно було схоже на горобця, але це був не птах, хоча і мав маленькі, білі крильця. Створіння поглянуло на Лева, похитало головою і він почув голос цієї істоти:
- Бідна тварина! Тобі не гоже з такою прекрасною душею сидіти в клітці і страждати! Таким, як ти, треба насолоджуватись волею, а не мріяти про неї! Нічого, скоро твоя мрія здійсниться, обіцяю! - і так само раптово зник, як і з'явився.
Здивований Лев посміхнувся, але у глибині душі подумав: "Як ти зможеш допомогти мені, крихітне створіння?" І щойно пролунали ці слова, він побачив, що прути його клітки зникли.
Зрозумівши, що це був не сон, він покликав своїх друзів - Во, Роба і Чика.
- Хлопці, я вільний!!! Я іду на волю! Моя мрія здійснюється!!! Побачимося на вільній землі, без прутів, кліток та злих людей! - і, повний натхнення, побіг із зоопарку. Він не розбирав шляху, йому було все одно, адже він був на волі!.. Він опинився посеред савани, він кричав від радості і мчався по просторах наввипередки з вітром!..
Зранку, прибираючи клітки, сторож побачив, що Лев лежить на спині. Це на нього не було схоже. Щойно сторож підійшов до його клітки, він побачив, що Лев взагалі не ворушиться і не дихає. Сторож востаннє зазирнув в мордочку могутньому звіру і застиг на мить: завжди сумні очі, що зараз дивилися у чисте ранкове небо, були наповнені величезним, ніби дитячим, щастям...