Д. Воздвиженський.. Одповідальный час прийшов на Подкарпатську Русь.(Русинский язык)
Впоперек устоявшомуся представленію, слово Родина-Отцюзнина, Отчизна (росс. Родина, укр. Вітчизна) – домак не назывник (не существительноє). Оно не одповідать на вопрос «што?». Йсе присвойительноє прилагательное, одповідающоє на вопрос «чия?». Напримір, сесе – Мішова, Феркова, Петёва, йсе – Василёва, Анцина, тютчина, а йсе – род;нна (русинськоє „родина” значить фамилія, родство, сімя). То є, приналежаща своёму роду. Пак якому роду? По-правді, нашому, руському-русинському.
Но тым не менше важно и назывник (существительное), на котрый указує присвойительноє прилагательноє Отцюзнина-«Р;дина». Што именно приналежит нашому роду? Батром же, наша земля. Се она пак и кличеся Отцюзнинов (Родинной зимльов).
А пишеся из великої буквы, бо вна велика у доли нашого народа.
„С чего начинаєтся Родина?” ци по-нашому „ з чого ся починать Отцюзнина? Ци лем из картинкы у букварёви, як ся співало в совітськуй співанці? У русина Закарпаття Отцюзнина начиналася не из букваря (австрійського, мадярського, чеського, советського, украйинського), а й з колыскы и образа Божого на стіні и в сердцю, из русинської колыскової мамчиної пісні, из красного вида природы и всьых Карпатськых гур. Ци може быти штось крашшоє чим наші горы? Ниґда русин не замінить сисю красу на чужоє!
Так усе бездарно пановали у нас чуужі (чужинці), што прийшлякам свойим робота была, а русинови ньит. Ци при мадярах, ци при советах, ци при украйинцях (днеська 300 тисяч русинів-50% робочого народа Закарпаття) мусять саракы йти за границю на зароботкы, бо при власти безодповідальні бездарі. А в газетах ту бездарь сокотять гавроші, гаврилівы, балегы, федакы за пару письых кусток.
Айбо русин біжит домув из-за границі, бо дома жона, діти, отець и мати и...горы, милі горы и животворні поточкы, и свуй народ, своя мила русинська бесіда, своя пісня. Дома не лем стіны помагавуть, а й дух русинськый и Мати Церков.
Но многі бізнес-хлопы положили слово Отцюзнина - «Родина» на полицю, де порохом припали їх школьні вспомины и дідовы казкы? Такый хлоп кіть уже стратив Отцюзнину – стратив корінь родства – стратив розум и душу. Штось похожоє й днеська є. Даякі из нашых зробили иппен так, як їх світ ламав: не лем Отцюзнину стратили, а й національность. Днеська царствує чистомак твер;зный праґматизм – туй купив, гинде продав, туй надавив, а антамка ся прогнув под когось. Гибы конкуренція, но з чым и з кым? Из національностьов не мож ся прогынати – ту ся мусай за йсе бити!
Пак реально маєме не тверезность бізнес-хлопів, а явноє опіяненіє од бездуховности и пропаганды титульников! В общому так: пафос сліпцюв з продвинутым рыночным сознанієм у погони за удуманыма этикетами упущая из виду реальні духовно-національні блага Отцюзнины.
Отцюзнина-Родина – йсе не абстрактный назывник (существительноє), а притяжательноє прилагательноє. Йсе, людкове чесні, обозначеня земли нашого рода, твого и моёго. Кіть ты русине (и я с тобов) сёго не розумієме, недовго ся юй остало быти нашуй. Скоро тя русине культурно и економічно депортувут на зароботкы на чужину, а родный край унищат, обы го залляла вода и обыся зостав пустыньов.
Йсе на нашуй земли, не позвідавши нас, зарывавут чужі ядовиті одходы. Йсе из нашой землі, не зазвідавши нас, добывают и продают без нас, русинів, хосенні ископаємі золото, газ, суль, ліс. Йсе дарабы нашой земли под границями выкупили чужі люде. Не зазвідавши нас, києво-галичанські політичні терористы присвойили нашу землю, історію, а типирька ищи простягнули рукы свої на наш етнонім „русины”. Йсе нашу землю в Чопі и по горам, не зазвідавши нас, занимавут приблудні києвські таті-джігіты. Йсе наша земля продаєся в Ужгороді и Мукачеві за страшенні гроші спекулянтами недвижимостью, а мы з того руно нич не маєме. Се на нашуй земли чужинці нас ищи й судять кіть повіме правду голосно и у очи наглому приходькови. Се на нашуй земли чоботище чужинця придавивши и обыкравши русина, обзыват сирохмана сепаратистом... прямо на дідовому городі. Біда велика прийшла в Подкарпатську Русь. Батром така як и од монголо-татарув, котрі правда брали налог 10%, а днешні майже вшитко.
Отцюзнина-Родина начинаться из осознанія того простого факта, што она твоя власность. Завто, русинам Отцюзнину-Родину недостаточно лем просто любити. Нив треба русинам заново овладіти. И такый час скоро вже прийде!