Читачам пропонується третє видання збірки поезій, доопрацьоване та
значно розширене. Збережена назва попередньої збірки. Вона пішла від її
головних творів - поеми «Божий промисел» та її продовження - поеми «Історія
трипільців – українців». Підсилено громадянське звучання.
Збірка поезій охоплює певну тематику Вічного та Земного. Теми ці окреслені,
але освітлені під час побіжно. Робота над ними триває.
Програмним в збірці є твір «Віршування для забави». В ньому – скромні
відповіді автора на закличні думки Великих з дев’ятнадцятого і двадцятого
віків та творчі зобов’язання в двадцять першому столітті.
Найбільше його цікавлять теми походження і динаміка розвитку Людини та України.
Їм присвячуються дві поеми, над якими робота триває.
Перша - «Божий промисел (Наївна казка)», друга - «Історія трипільців –
українців (Міф)». Ці теми – безсмертні, як і наші душі. Все інше – тлінне, як
і наші тіла…
В складі збірки поезій – вступ, дев’ять розділів, та додатки. У
«Вступі» викладені закличні думки Великих. Автор з щирою пошаною
відноситься до російських і українських геніїв минулих століть, і не тільки
до тих, думки яких наведені в збірці. Окремим з них він присвячує свої,
на його погляд, більш співзвучні їх творчості чи страдницькому життю твори.
У збірці є авторські відповіді на заклики П’єра Абеляра.
В розділі 1.«Про високе і низьке» поетизовано викладені думки автора на
писемну, та й взагалі, на народну творчість. Кожен виведений в
народ твір поцінує час і народна мудрість. Тут розміщені обидві поеми про
вічне та історичне, а також вірші про сьогодення, про громадянське
суспільство та соціально – політичне життя в Україні. Геній російського народу
О.С. Пушкін міг дозволити собі такі слова: «Пока не требует поэта к священной
жертве Аполлон, в заботах суетного света он малодушно погружен». А в
Україні сьогодні клопоту вистачить на всіх, і зовсім не малодушних.
Розділ 2.«Писемність» віршами «Слово Боже», «Богообраність»,
«Боголюбність», «Богохульство», «Безбожність», «Танок Сатани», «Дорога» та інші
автор продовжує проблематику Божого промислу і стосунків народів у світі,
світового панування.
В поемі «Божий промисел» тезою «Як Раси ті письменні стали, про Бога
книги написали…» автором піднята проблема виникнення Святих Книг – Біблії,
Корану, тощо. Він насмілився припустити, що ці книги написані поколіннями
древніх, геніальних, дійсно святих представників певних народів з Божою
допомогою. Вдумливого, неупередженого дослідження Біблії достатньо для того, щоб
прийти до висновку, що вона написана на потребу Ізраїльського народу його
апологетами. Для себе вони написали Старий Завіт, а для всіх інших народів
– Новий Завіт. Досить співставити основні постулати Законів Бога і Сина
Божого, не кажучи вже про постулати Кодексу богообраних.
Я не ставлю під сумнів ні Віру, ні Релігію! І те, і інше необхідне
для Богоподібних, створених і розселених Господом на Землі. Право кожного
наровствду Вірити і обирати собі Релігію є його невід’ємним правом.
Геній і Пророк українського народу Т.Г. Шевченко дорікав Великому Богдану
Хмельницькому за приєднання Великого Князівства Руського до Московського
Царства. Я поважаю його думку. Але мушу заперечити і наголосити, що це
було Божим Провидінням.
Для допитливого читача досить уявити собі сучасну Україну в межах
тодішнього Великого Князівства Руського, щоб зрозуміти це моє заперечення.
Саме так Бог провів наш народ через всі ці пекельні муки і випробування,
щоб ми сьогодні всі були вкупі в своїй Соборній Державі. Це наша, своя
Пустеля. Її треба цінувати і дякувати Богу.
Я не гідний дорікати Володимиру Великому за те, що він обрав
Християнство, а надто – Православіє. Це не він обрав. Це його Бог врозумив,
бо грецька віра занепадала, була під великою загрозою в оточенні нових,
достатньо агресивних релігій і Бог її підтримав. Йому видніше. Він поділив
Арійців на Раси, Мови й Розселив їх на різних Материках. Потім поділив Віру
Арійців на різні Релігії. Підкреслюю – Йому видніше. Якби всі народи жили
по законах Старого Завіту, котрі ввійшли за кілька тисячоліть в плоть і кров
«богообраного народу», то ще було б великим питанням, хто б панував у
світі. Проте історія не має умовного способу.
Християнство є найгуманнішою релігією. Західні народи його весь час
реформують, враховуючи вимоги часу. А в нас все іде, як і тисяча років
тому. Правлять книжники і фарисеї. Слово Боже, яке звучить з амвона
старослов’янською мовою, народ зрозуміти не може. Просте звернення попа до
пастви в глухому українському селі звучить російською мовою. А за радянських
часів батюшка тут говорив з селянами українською мовою! Навіть столітня
красуня церква, що квіткою стояла в центрі села і яка пережила більшовицьку
навалу, згоріла від сорому. На її місці Московський патріархат побудував
сарай з хрестом, щоб зберегти доход і приход. Тому у нас море конфесій і
всяких сект У той же час деякі Провидці, зокрема, знаменитий американець
Едгар Кейсі, саме Православію, з його жертовною боголюбністю, покірливістю
та традиційністю, завдячують майбутнє збереження православних в умовах
Апокаліпсису, при черговому обертанні Землі на дев’яносто градусів, коли всі
останні народи загинуть. Дійсно, не збагненні Твої путі, Господи!
У світі офіційно існує Церква Сатани. Її паства нараховує десятки
мільйонів. Засновником Церкви Сатани вважається угорський єврей Антон
Лавей. Вона зареєстрована в США в 1966р. У березні 1970р. Церкву Сатани
прийнято в Національну Раду Церков США. Пророцтва Святої Книги про коліно
Данове збуваються1.
Тому і «Танок Сатани» з зашифрованою в ньому чорною релігією. Тому і ці
дикі судові процеси над бувшими Прем’єром та Міністром внутрішніх справ,
освітня та культурна агресія, шельмування і розправа з геніальним
акордеоністом2.
В розділі 3.«Роздуми» автор разом з читачами розмірковує над цікавими для
нього темами життєвих цінностей, спадковості, вибору, пізнання, тлінності та
вічності, сенсу життя.
Розділом 4.«Стосунки» досліджуються теми стосунків між людьми, в сім’ї,
суспільної моралі.
Тематика розділу 5. «Алегорії» присвячена звичайним братам нашим
молодшим, в житії котрих кожен зможе побачити нас самих грішних,
здивуватися, задуматись чи розсміятися з викладених тут повчань.
В розділі 6. «Портрети сучасних справжніх українців» автор описав, висловив
свою любов і щиру повагу до типових представників всіх сучасних поколінь
простих українців – від дошкільняти до пенсіонера. Вони знаходять своє місце
в непростому житті своєї держави, а це – запорука її майбутнього. Навів і
свій автопортрет.
Розділом 7.«Мелодії повсякдення» автор співає, сумує, приймає участь чи
спостерігає за плином життя.
В розділі 8. «Цікавинки та смішинки» автор разом з народом трудиться,
відпочиває, гуляє, колядує, щедрує, засіває, випиває, співає і всіх
любить.
Серйозно поставився автор до себе в останньому - 9 розділі «Пером
очевидців та власним про себе любимого.» А що? Розумні люди кажуть,
що коли ти зранку сам себе не похвалиш, то цілий день ходиш як
обпльований, і робота з рук валиться! А в мене вже давно не ранок чи,
тим більше, не світанок. Уже вечір на носі. То саме час жартома згадати,
як колись тебе люди віншували. А разом з тим – пожуритися, що вже літа не
ті, покаятись та понадіятися, що прожив їх не марно.
У додатках наведені таблиці і схеми, опрацьовані давно, але які лише
зараз спонукали автора до роздумів і поетизації Божого промислу. А також
довідкові матеріали, в тій чи іншій мірі пов’язані з написанням творів.
Розміщені тут дані часом спірні. Але історія завжди спірна, оскільки є
панівною думкою сучасників, а надто – влади, про минуле. Свою історію потрібно
вивчати і шанувати, хто б з чужинців чи запроданців що не плів.
Хай всіх нас наставляє і оберігає Бог. Сказано: Немає Свободи без Бога,
бо при свободі без Бога люди втрачають душу.
Якщо можеш – твори добро, а ні - не роби зло!
Г. І. Божок