Вийшла дівчина по воду
Зі срібним відерцем.
Запало на красу – вроду
Козакове серце.
Ой заграли – заспівали
Його струни серця.
Дівка воду набирала
В обнімку з вітерцем.
Вода тихо дзюркотіла.
Крутилось озерце,
Посилало мечі – стріли
У козацьке серце.
Де й поділося завзяття,
Очі знахабнілі.
Слова злились у сум’яті,
Підійшов не сміло.
Дівча дзвінко розсміялось,
Водою хлюпнуло.
Ще коханням не озвались
Її серця струни!
7.12. 2011р., Київ