Я більше не хочу нічого,
Ні Джоніка, ні першого мого,
Я хочу додому прилетіти,
В обіймах твоїх залишитись.
Любові немає - твердила собі,
З таким же ім'ям живучи.
Та зараз, здається, віддати тобі
Готова усе своє, до порожнечі...
Я згадую очі і руки твої,
Могучі, готові знести все на світі.
Не буду тримати те щастя в собі -
Люблю тебе, одного, на цілій планеті.
Не можна читати чужі відчуття
Не можна стрибати по світі,
Як діти стрибають. Нема каяття
У тому, що бачили очі блакитні.
А може зелені ? Не сила згадати.
Напишу про тебе, щоб пам'ятати.
Я повернусь, я тобі обіцяю.
Дочекайся мене, про єдине благаю.
Карі, карі...