Р О З Д І Л 6.
ПОРТРЕТИ СУЧАСНИХ СПРАВЖНІХ
УКРАЇНЦІВ
ПРО ПОРТРЕТИ
1
Кого завжди в думках тримаєш,
Образ того сам й плекаєш.
Якщо думаєш про Бога,
Маєш його образ строгий.
Та згідно «Ветхого Завета»
Він не подарував Свого Портрета.
Вічний Сам, вічне творив,
Сущих п’ять Епох вчинив.
Перша – Ангели величні,
Друга – Привиди екзотичні,
Третя – Лемурійці триокі,
Четверта – Атланти надвисокі,
П’ятою пішли Арійці,
Котрим ми з вами очевидці.
Далі в Бога пішли Ери
Для Пророків – піонерів.
В образі Ісуса Христа
Настала Ера золота.
Коли Арієць вже злюднів,
Бог дав відлік із віків.
Пішли релігії, стали держави
В діяннях Апостолів й Божої слави.
Коли ж ми з вами зажили,
То вже й свій відлік почали!
2
Бог Свого Портрета не залишив,
Малювати Себе заборонив.
Бо щоб ти в портреті напартачив,
Коли Бога з смертних ніхто не бачив!
(Сановники і багатії Бога не чують,
Його й себе в церквах малюють!)
Правда, і Надлюдей ніхто не знає,
Видумувати їх Бог не забороняє!
А Пророків, Апостолів, Своїх Синів,
Малюй як можеш, Бог не заборонив.
То ж собі любому звичну подобу
Малюють всі нації і всі народи.
3
Слово Боже я шаную,
Тому портрети не малюю.
Знаю, що першим було Слово,
То я й беру його в основу.
Дивлюсь, спостерігаю, не спішу,
Словесні портрети сучасників пишу.
Співаю у віншувальні децибели
Свої портрети, як новели.
Я ні на що не претендую,
Лиш кого бачив, тих й малюю!
Пишу портрети сучасного покоління -
Кого з лиця, чи узагальнюю сумлінно.
Людство йде дорогою віків,
А мої портрети – лиш стежкою років!
Серед всього нашого народу
Мені лиш справжні до вподоби.
4
Коли я зараз бачу покоління славне,
То відчуваю в ньому похідне і справжнє.
Похідне походить поки буде сите,
А справжнє буде жити і творити!
То ж усамітнююсь з думками на одинці,
Й пишу портрети справжніх українців.
Всіх живущих в Україні поколінь
Взяв та й на десятки поділив.
До десяти років – це портрет Маші,
Щиро люблю це сьогодення наше!
До двадцяти - я Галочку малюю,
Люблю, ціную, скучаю і сумую!
Сюди ж студентку я включаю -
Незвичну Марійку люблю і поважаю!
До тридцяти - красунечка Людмила,
Богу, людям і мені люба й мила!
До сорока - безстрашний Ярослав,
Котрий тернистий правди шлях обрав!
Щаслива мама і дружина Катерина,
Що рід пестить для України!
До п’ятдесяти - представник справжньої еліти
Борис – трудящий і хороший сільський вчитель!
До шістдесяти - чарівна Валентина,
Стійка і загартована в трудах Людина!
Тамару дуже люблю і поважаю,
Що самовіддану і щиру душу має.
До сімдесяти і більше – Андрій вправний,
Бувший науковець і землероб славний!
*
Портрети, майже, всі натуру мають.
Ім’я - сам обираю й благословляю.
Як хтось портрети почитає,
То може й сам себе впізнає!
20.11. 2011р., Київ.
М А Ш А
Наша Маша любить кашу,
З медом любить кашу Маша,
Та не знає наша Маша,
Що Кіт також любить кашу.
Кота живого Маша не має,
То ж вона тому й не знає,
Що полюбляє милий Кіт,
Який мяукає чуть світ.
У Машуні Кіт ляльковий,
Однохвостий, чотирилапковий,
Вушок двоє, одна голівка,
Двоє очей моргають стрімко.
А ще вуса – довгоруса,
Зубки гострі – ось укусять!
В цього гарного Кота
Вуси довгі до хвоста,
Як Котик спати лягає
Й хвостиком голівку обертає.
Спина руда з голови,
Очі круглі, як в Сови.
Маша з ляльками грає,
Малює, пише і читає,
Трьома мовами читає,
Англійською розмовляє.
В інтернеті, як буває,
Мультики собі качає.
В день Машуня вже не спить,
За комп’ютером сидить,
Skype дуже вправно набирає,
З зарубіжжям розмовляє.
Відчувається британська школа,
Походження й оточення навколо.
У розумниці й красуні
Очі щирі темно – сині.
Вії довгі, ніс пряменький,
Губки – бантик розовенький.
Яка в Машунєчки коса –
Всім красунечкам краса!
Зараз ніхто таких не має,
Сам Господь відпочиває!
Голова у німбі сяє -
Вже багато Маша знає.
Казки читає, вірші вчить
І без діла не сидить.
Скоро Маша йде до школи.
Світ розшириться навколо.
На все очі відкриває,
Щирим розумом вивчає.
Погляд в Машеньки уважний,
Ведеться чемно і поважно,
Хоч часто бігає й стрибає,
Коли з танців повертає.
Всі Машуню дуже люблять,
Шанують, пестять і голублять.
*
Онуки гарні в нас ростуть,
Що совкам на зміну йдуть!
5.03. 2011р, Київ.
Г А Л Я
П’ятирічною, малою,
Дитячою дрібною ходою,
Галочка у школу йшла.
Вся рідня тоді гула.
А вона так захотіла,
Хоч старші її не так зустріли.
Прийшлось ще повоювати,
Щоб статус рівноправний мати.
Уроки всі сама учила,
Допомоги не просила.
Всі дорослі дивувались
Звідки в неї сили брались!
За собою прибирала,
Акуратність в усьому мала.
Дев'ять класів промайнуло
Без похвального не було!
Характер в Галочки, мов сталь,
То ж у випускний – медаль!
Англійську досконало знала,
В інтернеті працювала,
Малу Академію знайшла,
Сама диплома здобула!
Одночасно, в один рік, працює
В школі десятий клас штурмує,
Американську програму «Flex» веде
Та в Британській сміло йде.
В трьох турах американських перемагає,
То ж в США її направляють!
І Британці її пам’ятають,
Запрошення надсилають!
Зараз в Штатах, у школі її знають -
Перші місця в ній посідає!
Коли шістнадцять відзначали -
«Happy birthday to yow» школою співали.
Вчиться вона в одинадцятому класі
Які формуються не так, як наші.
Класи за предметами складають,
І різна кількість в них буває.
Система шкіл тут особлива:
Початкові класи до шести зробили,
У восьмому кінчають середню школу.
Дванадцятим завершають вище коло.
У вищій предмети діти обирають,
Та лиш обране вивчають.
Далі - до коледжу чи університету
За професією та авторитетом!
В сім’ї добрій проживає,
Всіх їх любить й поважає.
Багато занять відвідує при школі -
По плаванню, серфінгу, гімнастиці, баскетболу.
Рекламні ролики на студії знімає,
Волонтером серед немічних буває.
Знання Галі в школі відзначають –
Перекладачем на міжнародній виставці працювала.
Освоює систему американського виховання:
Повне сприяння і невідворотність покарання!
Лиш раз не регламентовано додому подзвонила –
Негайно, на цілий тиждень, її зв’язку лишили!
Однокласники Галочки уже працюють,
Вчаться, трудяться, гендлюють.
Свої машини вони мають,
Самі на бензин заробляють!
Дідусь за онукою скучає,
По Skype з нею розмовляє.
Щаслива мить, радісна хвилина -
І перед екраном вся родина!
Ось така наша Галина,
Особливих здібностей дитина,
Неповторна і єдина,
Дідусем й всіма любима!
Зараз ти від нас далеко
Красунечка ясноока,
Лебідочка сизокрила,
Дитя щире, любе, миле.
Одою тебе вітаю,
Всього найкращого бажаю!
Так хочеться тебе обняти,
Та не може дід літати!
Онучок усіх вітаю,
Незвичного від них чекаю,
Нехай заздрощів не мають,
Ще кращого досягають!
Як дочекаюсь й доживу -
Кожну в Оді похвалю!
*
Такі дітки здібні, милі –
Це майбутнє України!
29.10. 2011р., Київ.
М А Р І Й К А
Старі молодь часто лають,
Мов, палять, п'ють і матюкають!
Он, в Штатах, старші школярі працюють,
А в нас – навіть студенти байдикують!
Бува надмірно вихваляють –
В інтернеті сидять, багато знають!
Мов, не молодь, а просто диво!
Й тут важко бути справедливим.
По діалектиці – за батьків діти,
Кращі, бо не було б розвитку у світі.
Що більш типове – я не знаю,
Але героїня моя згаданих гріхів не має.
Зате багато розуміє, знає, вміє
Розумничка й красунечка Марія!
…Час іде незбагненно стрімко:
Машуня, Машенька, Марійка
Щойно на руках іще дрімала –
Студенткою університету стала!
Задумливе, серйозне, миле
Дитятко в світ цей народилось.
Глибоким поглядом, уважно
Дивиться на малих і на поважних,
Як небо, синіми очима.
Чорні брови, довгі вії,
Волосся темне і розкішне,
Губки – троянди, щічки – вишні.
Посмішка чарівна сіяє,
Як розмовляє чи співає.
В Марійки чудовий голосочок,
Джерельце чисте, мов дзвіночок.
Дівчина витончена, чарівна, тендітна,
Знать, і в жилах кров блакитна.
Щиро світ вона сприймає,
В нім своє місце визначає.
Не було семи – пішла до школи,
Прикрості батькам не завдала ніколи!
Трьома мовами говорить,
З комп’ютерами чудо творить,
В інтернеті заправляє,
Skype лаштує, зв'язок тримає.
В усіх класах похвальний мала,
По закінченню – медаль тримала!
Вчасно і гарно протестувалась,
П’ять пропозицій з вишів мала!
При цьому три з них – на бюджет,
Та вивчивши їх через інтернет,
Юридичний фах собі обрала,
Й по – новому запрацювала.
Вчиться наполегливо й завзято,
На екзаменах в неї часті «автомати».
Кореспондує, фотографує, статті пише,
Юриспруденцію вивчає, правдою дише.
Роздумує, що ж оцінюють в навчанні:
Знання, пам'ять чи старання?
Оцінка професора – це справедливість,
Аванс, відзнака чи просто милість?
Й що є оцінка, як стадія остання,
Знаряддя заохочення, покарання чи знущання?
Багато Машуня думає, багато знає,
Доброю і щирою в життя вступає.
Щасливої долі Марійці я бажаю,
Та з нетерпінням зустрічі чекаю.
Хай її молодечу бурхливу кров
Гріють Віра, Надія і Любов!
*
Цілеспрямованість, старанність,
Порядність і відповідальність -
Все це студентка сповна має,
Надії щирі і мету плекає.
8.09. 2011р., Київ.
Л Ю Д М И Л А
В інститут прийшла принцеса:
Остовпіння, ступор, стреси!
Вітром, бурею вертає,
Хлопців у штабелі складає.
Незвично красива, чарівна і мила
Дівчина оця Людмила.
Стрункість в неї тополина,
Вся постава лебедина,
Ясні очі, довгі вії,
Тонкі брови, зваблива шия.
Русяве і довге волосся
На плечі сиплеться колоссям.
Личко ангельське величне,
Ноги, руки – аристократичні.
В усій постаті – небесна врода -
Відчувається порода!
У стосунках шаноблива,
І весела й жартівлива.
У висловах завжди дотепна,
Вихована і шляхетна.
Школу з медаллю закінчила,
До університету поступила,
На бюджетному навчалась,
Чотири мови знала.
В житті рідко так буває,
Що красуня розум добрий має.
Бог і так багато дав,
Як красу таку заклав.
Дівчина трудилась, не гордилась,
Два університети закінчила,
Плечем сміло повела,
Й свою справу почала.
Де Людмила обертає,
Лиш Всевишній, мабуть, знає,
Любить, пестить, благословляє,
В справах їй допомагає.
Зараз красуні біля тридцяти.
Хай в житті їй пощастить!
Й все Що і Кого вона має
Хай Господь оберігає!
Андрій – покровитель православний
Зродив її у першозванну.
Пушкіним самим славна,
Має справжнього Руслана!
Україна буде жити,
Як таких буде любити!
Державу нашу пошанують,
Коли вони не емігрують!
*
Знають люди й небеса,
Що врятує світ краса!
13.12. 2011р., Київ.
Я Р О С Л А В
Заслужена і добра слава
У патріота Ярослава.
З задоволенням пишу його портрет:
Ярослав – моральний авторитет.
Рано до лав борців він став,
На Майдані дружно голодував,
Скидав продажну більшовицьку владу.
На Лиса виливав досаду,
Як той між крапельки ходив,
І навіть ніг не замочив!
«Геть!» - кричав, хапаючи в охапку,
Баранячу рижу шапку.
Серед оранжевих стояв,
Проти фальсифікації протестував.
Коли ж оранжеві урядували,
Брудом один одного обливали,
Верховну Раду спритно гнав.
Виступав. Протестував. Співав.
Коли донбаські владу взяли,
В рот води понабирали –
Здивування, стрес і шок.
До диктатури перший крок!
Ці пельки скоро всім заткнуть -
Ні поїсти, ні вдихнуть!
Й тут Ярослав лиш оглянувся,
Від здивування поперхнувся.
Всі його друзі – патріоти
Залізли у партійні квоти,
В Верховній Раді засідають
І непогано поживають!
Закруглились, запанували,
Статки й маєтності придбали.
А він лиш ім’я добре має
Та скрізь по мітингах ганяє!
Державне двадцятиліття промайнуло.
Йому на сорок повернуло.
Всюди шанують, скрізь вітають,
Близькі ж «лохом» прозивають!
Звідки ж ця еквілібристика словесна?
Бо Ярослав патологічно чесний!!!
*
Ярославу Оду я співаю,
Завдяки йому державу маю!!!
17.10. 2011р., Київ.
К А Т Е Р И Н А
Петро красуню жінку має,
На роботу не пускає.
На міцний узяв гачок –
Аж п’ятеро діточок!
Сам трудиться, заробляє.
(Рідко в нас таке буває.
Чоловіки тепер воліють
Дружині осідлати шию.)
Дивуються мужики,
Якому диву завдяки
Так розквітла Катерина,
Як першого народила сина.
На якому дозрівала сонці,
Як чоловіку подарувала доньку!
Й зовсім збагнути їм не сила,
Коли двійню народила.
Й тут здивувалось пів села -
Лелечиха п’ятого принесла!
…Таємниці ж особливої не має –
Петро дружину любить, щиро кохає.
Сімейний затишок у них панує.
Вона над ним голубкою воркує.
Дякувати Богу і його волі –
Знайшла Катруся свою долю!
*
Слава українській сім’ї й родині!
Катерині слава, матері – героїні!
18.10.2011р., Київ.
Б О Р И С*
Борис доньок - медалісток має,
В університетах їх навчає.
Та не хватає на це сил
Двох сільських учителів
Обидві доньки на контрактах,
В університеті екзамени – теракти!
Якщо бакси не даєш,
То й екзамен не здаєш!
Старшенькій доцент сказав:
«На знання твої нас..в,
Давай баксів п’ятдесят,
То й поставлю тобі п’ять!»
Що робити Борис має?
Останні жили натягає.
Люди село покидають,
То ж городи скрізь гуляють.
Борис землю обробляє,
Двох корівок й живність має.
Що виростив, надоїв,
Відвіз на базар, сам не з’їв.
В своєму рідному селі
Учать діток вчителі.
Борис ще і на баяні грає,
Самодіяльність очолює,
Сам співає.
У словах - дотепний,
У справах - спритний
Політично – активний,
Жовто – ноблакитний.
На виборах він закличний ,
З такими Україна – вічна!
*
Ще почистять вчителі
Нечисть на своїй землі!
19.10. 2011р.,Київ
*Василь Павлович Пономаренко, Київщина, Лозовий Яр(за згодою)
В А Л Е Н Т И Н А
Працювала в інституті Валя.
Красунею пам’ятаю.
Зірок з неба не хватала,
Та талан до праці мала.
Маючи шляхетність й вроду,
Одружилась з директором заводу.
Сліди її загубились,
Аж тут раптом об’явилась.
Пенсію наукову оформляла,
За довідкою завітала.
То ж побачитись зайшла,
І про себе повіла.
Коли в Україні Біс завівся,
Завод зовсім розвалився.
Чоловік залишився без роботи,
Лягли на неї всі турботи.
Човником в Світи ходила,
Бувало грабували й били.
Зуби зціпивши, їздила, трудилась,
То ж без нічого не лишилась!
Чоловік опам’ятавсь, на ноги став,
Освоїв справу, запрацював.
Вона успішно бізнесує -
Купляє, возить і торгує.
Не погано заробляє,
Та все ж владу гірко лає.
За побори, за податки,
Рейдерство, інші нестатки.
Малому бізнесу
Не дають робити,
З повагою до себе
І до держави жити!
За ЄС Господа благає,
Всю надію на це має!
*
Валі щиро співчуваю,
Сам на Європу уповаю!
21.10. 2011р. Київ
Т А М А Р А
Сонце миле, життєдайне,
Яви людям своє сяйво,
Вийди, Ладо, із – за хмари
До любої мені Тамари.
Доброї, щирої сестри.
В смутку слізоньки утри,
Розвій тривоги і печалі,
Обнадій в щасливі далі,
Тепла, радості їй дай,
Пести, голуб і зігрівай!
Вітре буйний, сильний, мудрий,
Ти свавільний й недоступний,
Овій ніжно миле личко,
Підримай її в житті трагічнім,
Підстав свої могутні крила,
Щоб задумане звершилось.
Де ж ви були, мої милі,
Коли на неї навалилось!?
Як можна таке знести –
Милий помер до тридцяти.
Де у неї сили брались -
Двоє крихіток осталось.
Тополею з горя стала,
Як донечку поховала.
А трудитись і вчитись треба,
Надіятись на Бога в небі.
То ж диплома захищала,
Сім’ю нову будувала,
Сестрі, братам допомагала,
Батьків і чоловіка піднімала.
Завжди Томі дивувався
Звідки сили і дух взявся!
В спілкуванні щира й мила,
Що розстатися не сила.
Її дзвінкий, щедрий сміх
В вухах довго не затих.
В фірмі трудиться, господарює,
Постійно будує, ремонтує,
Кудись спішить, про когось дбає.
Хай їй Господь допомагає!
*
Коли мету світлу маєш,
Труднощі перемагаєш.
17.12. 2011р., Київ.
А Н Д Р І Й
Живе Андрій у Броварах.
Сусіди ходять на бровах,
А коли трохи підсихають,
«Козла» у дворі забивають.
Чує Андрій від них свист:
«Ось іде капіталіст!»
То ж Андрія я питаю:
«Чом тебе так прозивають?»
«Дім у нас – ціле село,
По п’ять соток всім було
Сусіди їх не обробляють,
Бур’янами заростають.
Свої п’ять я обробляв,
Певні гроші за це мав.
Три діляночки гуляють –
Домовився й обробляю.
Нелегка така робота
До сьомого і восьмого поту.
Коли добре робиш й вчасно –
Городина родить рясно.
На базарі не стою,
Бабкам оптом продаю.
Синів вивчив, поженив,
Квартири й меблі їм купив.
Свою справу сини мають,
Й батьку вже допомагають.
Онуки у дворі гарцюють,
З дідом іноді працюють.
Зараз – хочеш, можна жити!
Треба думати й робити!
Буде в тебе все в порядку,
Не багатим, та в достатку!»
*
Щиро Андрій розказав,
Як він «капіталістом» став.
(Раніше науковцем працював)
20.10. 2011р., Київ.