1
День прощення наступив,
Звірся, як ти вік прожив:
Господа любив і пам’ятав,
Батьків, старших шанував,
Сам не калічив, не вбивав,
Убивць таємно не наймав,
Не обманював, не грабував,
Милість старцям подавав,
Не був неправим в пересудах,
Не лжесвідчив проти люду,
Доносів на братів не допускав,
Закони Божі поважав,
В житті завжди міру мав,
Межі ніколи не ламав,
Вдові і убогому допомагав,
Сліпих з путі не збивав,
З одностатевими не лягав,
І з тваринами не мав,
Не бажав жінки сусіда,
Його маєтностей повсюди,
Дари корупційні не давав,
Й за неправедне не приймав,
По совісті у владу обирав,
Чужинців на трон не допускав,
Не слухав гадалок й віщунів -
Майже, по – божому прожив.
2
Це від Бога, він все знає,
Чи карає, чи прощає.
Проти Нього - гріхи мерзенні
Лиш спокутою прощенні.
Він при житті за них карає,
Ще й душі в пекло прирікає.
Господь всі гріхи людські бачить,
Й непрощенного не пробачить.
Якщо піп за гріш прощає –
Бог обох їх покарає.
Ми не Бог, ближніх діяння
В нашім сумлінні – не останні,
Гріхи вільні чи невільні
Скоєні без наміру, свавільно,
Помилився і поправив,
Невідплатне лиш зоставив –
Не копи на близьких зло,
Щоб в ненависть не зайшло,
Бо у ній загинеш ти –
Пожалій, забудь, прости!
До своїх, до людей з любов’ю –
Будеш щасливим і здоровим!
3
На життя чесно заробляв,
Не просив й достаток мав,
Не гордував й не насміхався,
На рівних з людьми спілкувався,
Чужу думку поважав,
Але й свою завжди мав.
То ж щоб з чистим серцем жити
Інше можна і простити.
Якщо гріх життя жене,
То пробач за це мене.
За тобою вини не знаю
І повністю довіряю,
Тому незвідане прощаю
І лиш на Бога уповаю.
Щирі, чисті, добрі душі,
В день цей спілкуватись мусять,
В пластах глибинних покопатись,
Повинитись, покаятися, очищатись.
День і місяць зараз лютий,
Двійкою й шестіркою могутній.
Це число нам принесло
У всепрощенні – добро!
4
Гріхи в помислах і діях:
Хто збирав там, де не сіяв,
Збурив воду у стакані,
Серед званих був незваний,
Пив, гуляв, бешкетував,
Сім’ї жити не давав,
Рід поносив і ганьбив,
Не робив, а гарно жив,
Старцям милість не давав,
Чи останнє забирав,
Гвалтував народ до краю –
Кому винен, всім прощаю!
І таке, на жаль, буває,
Час іде, життя триває.
26.02. 2012р. Київ