Заглянь у своє серце. Адже ти нікого не впускаєш туди, - крім того, єдиного, якого ти запрошуєш марно? ...
А може бути, саме в цьому і розрахунок? Адже у людини потреба така: хоча б із кимось розділити своє серце ... Хоча б для когось відчинити його, щоб не було так вже холодно в ньому, як у неопалюваній кімнаті по весні. Ти відкриваєш його лише для того, щоб в ньому не завелася цвіль, - але зовсім не для того, щоб хтось зміг увійти туди, і доторкнутися поглядом до твоїх глибоко особистих речей ...
Ти відкриваєш, тому що так вже повелося здавна. І, дивлячись на інші розкриті серця, куди входять улюблені, - ти розумієш, що не запросити когось - буде просто непристойно ... І ти теж запрошуєш, не сміючи зізнатися самій собі, що насправді всього лише ламаєш комедію, роблячи вигляд, ніби теж, як і всі, жадаєш відвідування ... З проходячих повз, ти незмінно вибираєш тих, хто (ти відчуваєш це інтуїтивно!) ніколи не загляне до тебе на вогник ...
А хто наважився справді заглянути до тебе - тих ти незабаром знайшла зачіпку, щоб вигнати.
А ось той, кому заглядати нецікаво - ось це - мета, яку ти так довго чекала! Ти зазиваєш його, благаючи пристрасно, чіпляючись за одяг, і тим більше ти пристрасна в своїх благаннях, коли він стає більш байдужий до тебе ... Нехай всі бачать, як сильно ти хочеш його любові!
Саме його, не чиєїсь іншої. Адже байдужість його настільки велика, що він ніколи не загляне в твою святая святих, і нічого не розіб'є там, не зламає, не перекине, не наступить на те, що заподіє тобі біль ...
Йому все це глибоко нецікаво ...
І саме тому ти будеш любити його все життя ... До тих пір, поки він не зацікавиться тобою серйозно.
Бо в ту мить, коли ти зауважиш перше нерівне дихання його інтересу до тебе - ти тут же почнеш нервувати. І будеш наполегливо, з люттю виштовхувати його зі свого життя: прискіпуватися до дрібниць, дратуватися, кричати ...
Хіба це - не боягузтво?
19.11.2011
Братіслав Лібертус
Переклад з російскої мови http://www.proza.ru/2012/09/24/1596