Колись, все, що є зміниться, пролетить, пройде і згорить.
Колись, все буде інакше: світ, музика, час, мить.
Колись і ми всі змінимося і ніхто не знає в яку зі сторін?
Можливо ми будемо майбутнім, або гнати будемо навздогін?
Колись поміняється мова, пісні, що були пройдуть.
І в другому класі не буде «Плугатарі з плугами йдуть»
Колись все старе забудуть, бо нове вже у воріт.
Тільки відкрий і побачиш, наступний світу поворіт.
Колись і ми з тобою змінимося, ніхто не знає хто куди?
Можливо будемо на благо, або ж наробимо біди?
Колись різні ми будемо, різні і в різних місцях?
Де на карті буде вбитий проживання наший цвях?
Колись це буде, а може і не буде взагалі?
Колись оце «колись», розтане тихо уві млі.
Колись – це буде потім, а зараз – це …
Те, що, цілодобово ставить усмішку на лице.
Я відміняю те «колись», колись воно потрібне стане.
А зараз – «зараз»! Я ним живу, поки биття не перестане…