Помилки тексту та життя

Виктория Павлюк
Бліде обличчя, руки да і взагалі все тіло. Ніби було так стильно колись, в якомусь столітті... Як ви гадаєте слова спроможні впливати на колір шкіри?
 А я вам скажу так! Почувши щось страшне, наче вирок... просто бліднеш. А памятаєте як уві сні падали у безвість ? Так і я. Падаєш, падаєш так довго і ось наштовхуєшся на питання, а що далі* Боляче правда падати , а саме приземлення чого коштує?..
 І ось ти сидиш без думки . Ти маєш лише погляд. І цим поглядом ти має вразити когось. Я пуста , я немаю ,окрім тіла щось людське. 
А правда чогось хочется досягнути? А ще більше хочеться перестати сльози лити , але чомусь не виходить. Не можу , але хочу. Не потрібно це комусь бачити. Це відчуття , це вбивче відчуття. Все просто валиться з рук , вийшло з-під контролю. Я втратила баланс. Потрібно з цим закінчувати... Що ж мені робити?