Стихотворение Александра Твардовского "Я убит подо Ржевом..." написано после войны, в конце 1945-го и в самом начале 1946 года.
Битва под Збражем или Осада Збаража — сражение запорожского войска под начальством гетмана Богдана Хмельницкого и его союзников крымских татар во главе с ханом Ислам-Гиреем III с окружённым под Збаражем польским войском в период с 30 июня по 12 августа 1649 года.
Подражание:
Я загинув пiд Збаражем…
От така моя доля.
Пiсля довгої облоги,
Не в шляху, не в майданi, там де цвинтар i домовина,
Не пiд ляшскою саблею
Не вiд хмiльного вина
I не там, де похована моя друга половинка.
Коли круки i кати виймають нам очi,
Лежимо китайкою повитi, на чорної рiллi,
Ми невбитi, нескалiченi, щось в останню мить шепочемо,
Жадаемо ще босими ногами ходити по святi землi та стернi,
Коли руки ледве що мають це залiзо та гвинтiвка,
I шалена смажена куля летить як травнева бджола,
Ще виросте без нас бур'ян вище чоловiчого зросту
I без нас зiйдуться як на битву темнi хвилi Днiпра
Куди николи не доходять листи i марнi думки,
Не шукають нi селища, нi мiстечка, та повiта,
Я не заслужив нi спогадiв, нi дитячого малюнка,
Нi пустих балачок, нi справжньоi ченцевоi молитви.
По над чорним шляхом стоiть тиша та шалений спокiй,
Люта козацька доля, що належить менi и що заповiдав вам,
Як намазаний тонким и гнучким шаром жiночий дотик-
"Я загинув под Збаражем пiд головою Богдана"
Відданий довгому забуттю
У списку наведених до присяги
Невідомий козак..