Мой украинский стих и его русская версия.
О да! Он, как и все желанный,
Последний в календарной эстафете.
И все же, он не очень званный:
В нем серость тусклая дневного света,
Листва пожухлая не красит землю,
Угрюмый день да ночи чернота,
Деревьев голых призрачные тени,
Под ними лишь тоска и пустота.
Да так ли плохо все вокруг?
Хандрой природа заболела?
Неужто, в декабре я не найду
Того, чем душу бы согрела?
Найду! Ведь, месяц первый у зимы,
Он пору года отворил неторопливо.
И Новый год, и всех людей земли,
Приходом дня последнего заворожил он.
Последний! Но какой волшебный день!
Мечтами будущего созданы мишени.
И пусть январь – прицельный шаг к мечте,
Декабрь – рычаг к ее осуществленью.
---------------------------------------
О так! Він як і всі бажаний!
Той місяць, що вінчає календар.
Та все ж, не дуже він чеканний,
Якщо вирує смуток сивих хмар.
І листя потемніло на землі,
І сірий день міняє чорну ніч,
Й зажурених дерев прозора тінь
Не зможе принести корисну річ…
Чи так вже все погано навкруги?
Природа в депресивний стан ввійшла?
І в грудні не можливо вже знайти
Малої грудочки живильного тепла?
Знайду! Це ж первісток зими,
Що пору відкриває неквапливо.
І Новий рік чекає із людьми
Останній грудня день звабливий.
Останній! Але самий чарівний!
Замріяний думками про майбутнє.
Хай січень – крок до здійснення мети,
Та, грудень – важіль мрій могутній.