Таких криков-воплей в курятнике давно не было…У молодой курочки пропали цыплята. Их было двое, и курочка долго любила-голубила маленьких, потому что они были последними в этом выводке и непонятно почему, получились очень слабенькими, боялись всего, что происходило вокруг. А все, кто жил в этом курятнике наблюдали за мамой курочкой и ее цыплятами и все время ожидали, чем же закончится эта супер опека. И она таки окончилась. Хозяйка отдала цыплят в город своим внукам-погодкам, которых очень любила и выполняла их любые капризы. Она, конечно, понимала, что цыплятам не место в городской квартире, но отказать внукам не могла. А курочка, которая не понимала, куда пропали ее дети, все время искала их по всем уголкам и жалобно квохтала. Детей не было. Через несколько дней на подворье случилась еще одна трагедия. Ястреб-ворюга сильно изранил кошку, когда хотел схватить и утащить одного из двух ее котят. Мать-кошка защищала детей и смогла отстоять и спасти их, но сама осталась без сил, потому что была очень исцарапана когтями ястреба. Кошка лежала посреди двора, а котята ползали по ней и жалобно мяукали-попискивали. Хозяйка увидела истерзанную и израненную кошку и унесла ее в дом. Котята остались на подворье и не знали, что им делать. Мимо проходила курочка, которая еще искала и надеялась найти своих цыплят. Котята жались друг к другу, пищали жалобно и дрожали. Курочка присела возле котят, крыльями придвинула их к себе и те успокоились в тепле. Теперь весь курятник наблюдал за другой историей. Пока спасали и лечили кошку, курочка нянчила малышей. Для них она стала и кормилицей, и защитницей, и воспитательницей. Кошка выздоровела и встала на ноги. Но котята уже так привыкли и полюбили свою новую маму, что когда чувствовали тревогу бежали не к кошке, а к курочке и она никому не давала спуску, защищая своих любимцев. И смеху было на подворье, когда взрослые коты пробирались к своей названой матушке, чтоб подложить свои лобастые головы под ее крылья – потому, что только так они чувствовали себя в безопасности.
Не видумана історія.
Такого «галасу» у курятнику давно не було… У молодої курочки пропали курчатка. Їх було двоє і курочка довго викохувала малих, бо вони були останні і дуже кволі, боялися усього, що відбувалося навкруги. А усі, хто жив у цьому курятнику спостерігали за мамою-курочкою і її діточками і весь час чекали чим же закінчиться ця надмірна опіка. І вона таки закінчилася… Хазяйка віддала курчат у місто своїм онукам-пустунам, яких любила і виконувала їх любі забаганки. Вона розуміла, що курчатам не місце у міській квартирі, але відмовити онукам не могла. А курочка, яка не зрозуміла, куди подівалися її діти, весь час шукала їх по усіх закутках і жалібно квоктала. Дітей не було. Через кілька днів на подвір’ї відбулася ще одна трагедія. Яструб-волоцюга дуже поранив кішку, коли хотів схопити і утягти одного з двох її кошенят. Мати-кішка із останніх сил захищала своїх діточок і змогла відстояти їх, але сама залишилася без сил, бо була дуже поранена кігтями яструба. Кішка лежала посеред двору, а кошенята повзали по ній і жалібно нявчали. Хазяйка побачила поранену кішку і унесла її до хати. Кошенята залишилися на подвір’ї і не розуміли що їм робити. Мимо проходила курочка, яка ще шукала і сподівалася знайти своїх курчат. Кошенята тулилися одне до одного, нявчали і дрижали. Курочка присіла біля них, крильцями підгорнула кошенят до себе і ті замовкли у теплі. Тепер весь курятник спостерігав за іншою історією. Поки лікували кішку курочка няньчила малечу. Для них вона стала і годувальницею, і захисницею, і вихователькою. Кішка одужала. Але кошенята вже так привикли і полюбили свою нову маму, що коли відчували тривогу бігли не до кішки, а до курочки і вона нікому не давала спуску, захищаючи своїх улюбленців. І сміху було на подвір’ї, коли дорослі коти пробиралися до своєї названої матінки, щоб підкласти свої голови під її крильця – бо тільки так вони почувалися у небезпеці.