перший сніг - ніби перша любов дитяча.
мудра мама говорить: - "усе це минеться, доню,
ти за рік не згадаєш, як звали оцього хлопчиська",
та тобі - вже дорослій - дванадцять!!! - не віриться - "що ти!
це навіки! по-правді! до гробу! усе так серйозно!
не стечуть за водою ці перші сніжинки солодкі,
ці тверді, мов камінчики, сніжки,
якими кидав
у худеньку - таку безборонну - дівчачу спину...
перший сніг - то назавжди,
хоча нетривкий-мінливий,
ув очах дідусів і бабусь розквітають троянди,
теплі зморщечки щастя зринають у втомлених тіток,
і хлопчачі малі бісенятка - в дядьків огрядних,
а за школою, в сутінках, після останньої зміни
знову діти кидаються сніжками, як словами,
про любов, що не зникне нізащо у цьому світі...