СВ ТЛО

Любомир Франкив
Л Ю Б О М И Р  Ф РА Н  К І В
                С В І Т Л О

Електропоїзд вбігав у простір дороги... Бог у русі  закритого приміщення, утрамбованого Його Промислом. Прихилився до вікна. Почув продавця: “Читайте газету – страхи наші на виборах, голосуючи за 10-20 гривень! Купуйте, газета коштує п’ятдесят  копійок!”
“Чому п”ятдесят копійок коштують тисячі слів у газеті, - подумав Він, - а двадцять гривень, у країні демократії і капіталізму священної власності, коштує навіть не слово, а хрестик-мітка-галочка?  Юдина  зрада!...”
- Квиток покажіть? – звернулась провідниця до Нього..
- Я  Бог, - відповів.
- Заплатіть і будете собі Богом.
Подав гроші. Йому – здача і квиток.
Контролери:
- Ваш білет!
- Я Бог.
- Маєш документи?...
- Впіймав зайця, - зрадів інший контролер, – хоч вух не видно.
- Маю документ, - сказав Він.
- Який дурень дав, цікаво, показуй?
- Дурень за три гривні п’ятдесят копійок, ось документ.
- Дебіл, чого париш мозки!… Це квиток, а не документ.
Він усміхнувся Світлом.