для тематического конкурса на украинском языке "Миттєвості життя"
http://proza.ru/2012/09/25/276
Цього року влітку ми були, як завжди, на батьківщині моєї матусі, в селі, де вона народилася і жила аж поки не виїхала на навчання до міста. Для мене теж ці місця майже рідні - кожне літо я проводила там канікули у дідуся і бабусі.
Дуже цікаво мені спостерігати, коли приїжджають однолітки моєї мами, зустрічаються з нею і згадують свої дитячі роки. "А ти пам'ятаєш? А ти?" - тільки й чується.
Цього літа до села приїздила найкраща мамина подруга дитинства Оля. Розповідала про своє нелегке життя, сказала, що приїхав і її брат з сім'єю здалеку. Він не був у рідному селі десятки років. Оля була рада тому, що відносини в його сім'ї були дуже теплі. Він, дружина, два молоді сини і дві невістки - і така рідкісна в наш час гармонія. Оля все повторювала: "Вони як святі, таких ідеальних відносин просто не існує".
Набалакавшись з моєю мамою, каже:
- Піду хоч надивлюся на ідеальну сім'ю, - маючи на увазі сім'ю свого брата.
Через деякий час Оля і її брат з сім'єю від'їздили. Вони під'їхали до нашого двору попрощатися, ми побажали їм щасливої дороги і вони поїхали. Я побачила Ольжиного брата - високий, худорлявий, моложавий чоловік.
Минуло два місяці - Оля подзвонила моїй мамі і зі сльозами в голосі розповіла, що її брат вийшов з дому в магазин і його збила машина. Він майже одразу помер.
Царство небесне.