Прочитала «Лакримоза. Крещендо» Ларисы Бесчастной http://www.proza.ru/2012/11/27/19
и вспомнились строки Лины Костенко...
Перевод особый и не нужен, всё очень доступно и на украинском языке.
Но очень хотелось, чтобы прочитали, поэтому и публикую.
Кому - лишь хлеба скибка.
Кому – лишь только лавры.
Одна душа - как скрипка,
другая - как литавры.
А здесь не все так четко.
То крылья, то вериги.
От Баха - до чечетки.
От "чижика" - до Грига.
От нежного ноктюрна -
до громовых симфоний.
От возмущений буйных -
до смеха саксофонов.
Все голоса природы,
все виды и подвиды,
от голоса народа -
до писка индивида.
Все в душу входит цельно.
Вошло - навек осталось.
Такие вот концерты.
Аж сердце надорвалось.
Ліна Костенко
Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.
А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від "чижика" – до Ґріґа.
Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.
Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.
Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.