Жив собі хлопчик- розумник, років шести, який щодня описував події свого життя: мрії, які хотів здійснити, страхи, які мав. Якось він проснувся від того, що йому приснилось щось незрозуміле на перший погляд. Хлопчик встав з ліжка і почав записувати свій сон...
Був весняницй день. Зі мною у садку грались мої друзі.Їх звали Сашко і Марійка. Пройшло достатньо часу, поки навкруги стемніло. Ми з Сашком пішли проводжати Марію до самого будинку. Йдемо по дорозі і встрічаємо старенького дідуся. Дідусь був чудний. Замість очей стирчали мої улюблені цукерки, а там, де повинна була бути борода, стирчали олівці невеликого розміру, ніс стирчав. Дід ніс з собою величезну торбину. Ми з друзями не злякались, але здивувались такій кратині. Привітались з дідусем і пішли, але старий нам нічого не відповів і пішов собі. Ми йшли далі, аж раптом на зустріч пристрибала жабка. Жаба незвичайна. Вона говорила людським голосом. Почала зразу ж нам розповідати якісь свої небилиці. Я потім зрозумів, що ті її небилиці - мої бажання. Я не хотів, щоб Марійка взнала із уст жаби, що я її кохаю. Як топнув ногою, як закричав голосно-голосно, жаба злякалась і пострибала далі собі. Дойшли ми нарешті до будинку Марії. Мати пригостила нас печивом з Сашком і ми пішли по своїх дорогах. Я як проснувся від цього. Десятий піт з мене..
13.11.2012 год.