Втриманий час, та зацьковані ноти, -
Туга м'ячем у душі...!
Жовта, немов гепатитна скорбота
Мовчки до Неба кричить...
"Що тобі треба, дитино кохана?" -
"Ліків би від самоти...
В темнім тунелі чи світло настане?
Ти мені, Боже, світи...
Холодно! сніжно! здригаються плечі!
Б'ється в тумані луна!...
Може, бажати кохати й доречно, -
Тільки не хоче вона...
Голосно падають в тиші бурулі:
Б'ється надії кришталь...
Може, ми просто обидва поснули?
Може - не наша скрижаль...?
Пісня розмірено ниє шаманом,
Зводяться зуби й вуста...
Може, не з нею щасливим я стану,
Бо - вона просто - не та..."
16.11.2012
Братіслав Лібертус