Завтра осінь…
А завтра осінь. Зірвані листки
Метеликами залетять до зали.
А я стоятиму, читатиму рядки:
Красуне-осіне, чому тебе так мало?..
В барвистій сукні мов летиш на бал
В незвідану, незнану даль імлисту.
Вирує у нутрі нестримний шал
Під ностальгійні ноти падолисту…
Ти знову йдеш у круговерть зими
І шлеш мені листочки, мов цілунки.
Чому тепер прощаємося ми,
Чому ліг на вуста цей присмак трунку?..
Ти дивишся погожим літнім днем,
Та день цей промине, немов хвилина.
А далі – заспіваєш про сумне
Разом з прощальним в небі птахоклином.
Ти відлетиш, бо невблаганний час.
Даремне нині я тебе тримаю...
Не поріднили твої знади нас,
Хоч я тебе по-своєму кохаю…
Ти відлетиш. Зі згадкою про себе
Пошлеш мені «прощай» барвисте з неба.
Красуня-осінь, осінь відліта…
Із присмаком гірким її вуста…
1.11.07р.