М А Т И В И Ш И Л А Р У Ш Н И К...
Сину вишила рушник –
Рясні нитки – його Доля
І пісня невільного Краю,
І Мова колосистого Поля!
Провела сина із дому –
За Україну воювати пішов
І в погяді її святому –
Осяяна піднесена любов.
....Вже вечірня зоря до землі чолом
І стиха лине пісня у лузі
Під небесним синім крилом –
Матері дума у тузі.
Син не повернеться до неї –
Не обрієм блискавки крешуть,
То горді руки матері –
На могилі травиченьку чешуть.
Даруй воїне, прости сину,
За рушник такої долі!
Не могла я погубити Україну
І рідного сина в неволі!
Тепер маєш на вічно:
Дніпро, Море і Карпати!
То рушник твого вінчання
Що змогла подарувати!
Присвячую Мамі . 8 березня 1976 р.