«О телеологии» (Генрих Гейне, перевод на русский Алексея Толстого, http://www.stihi-xix-xx-vekov.ru/geyne90.html)
Для движенья — труд нелишний! —
Две ноги нам дал всевышний,
Чтоб не стали мы все вместе,
Как грибы, торчать на месте.
Жить в застое род людской
Мог бы и с одной ногой.
Дал господь два глаза нам,
Чтоб мы верили глазам.
Верить книгам да рассказам
Можно и с единым глазом, —
Дал два глаза нам всесильный,
Чтоб могли мы видеть ясно,
Как, на радость нам, прекрасно
Он устроил мир обильный.
А средь уличного ада
Смотришь в оба поневоле:
Чтоб не стать, куда не надо,
Чтоб не отдавить мозоли, —
Мы ведь горькие страдальцы,
Если жмет ботинок пальцы.
Две руки даны нам были,
Чтоб вдвойне добро творили, —
Но не с тем, чтоб грабить вдвое,
Прикарманивать чужое,
Набивать свои ларцы,
Как иные молодцы.
(Четко их назвать и ясно
Очень страшно и опасно.
Удавить бы! Да беда:
Всё большие господа —
Меценаты, филантропы,
Люди чести, цвет Европы!
А у немцев нет сноровки
Для богатых вить веревки).
Нос один лишь дал нам бог,
Два нам были бы невпрок:
Сунув их в стакан, едва ли
Мы б вина не разливали.
Бог нам дал один лишь рот,
Ибо два — большой расход.
И с одним сыны земли
Наболтали, что могли, —
А двуротый человек
Жрал и лгал бы целый век.
Так — пока во рту жратва,
Не бубнит людское племя,
А имея сразу два —
Жри и лги в любое время.
Нам господь два уха дал.
В смысле формы — идеал!
Симметричны, и равны,
И чуть-чуть не столь длинны,
Как у серых, не злонравных
Наших родственников славных.
Дал господь два уха людям,
Зная, что любить мы будем
То, что пели Моцарт, Глюк...
Будь на свете только стук,
Грохот рези звуковой,
Геморроидальный вой
Мейербера — для него
Нам хватило б одного.
Тевтолинде в поученье
Врал я так на всех парах.
Но она сказала: «Ах!
Божье обсуждать решенье,
Сомневаться, прав ли бог, —
Ах, преступник! Ах, безбожник!
Видно, захотел сапог
Быть умнее, чем сапожник!
Но таков уж нрав людской, —
Чуть заметим грех какой:
Почему да почему?..
Друг, я верила б всему!
Мне понятно то, что бог
Мудро дал нам пару ног,
Глаз, ушей и рук по паре,
Что в одном лишь экземпляре
Подарил нам рот и нос.
Но ответь мне на вопрос:
Почему творец светил
Столь небрежно упростил
Ту срамную вещь, какой
Наделен весь пол мужской,
Чтоб давать продленье роду
И сливать вдобавок воду?
Друг ты мой, иметь бы вам
Дубликаты — для раздела
Сих важнейших функций тела, —
Ведь они, по всем правам,
Сколь для личности важны,
Столь, разно, и для страны.
Девушку терзает стыд
От сознанья, что разбит
Идеал ее, что он
Так банально осквернен.
И тоска берет Психею:
Ведь какой свершила тур,
А под лампой стал пред нею
Меннкен-Писсом бог Амур!»
Но на сей резок простой
Я ответил ей: «Постой,
Скуден женский ум и туг!
Ты не видишь, милый друг,
Смысла функций, в чьем зазорном,
Отвратительном, позорном,
Ужасающем контрасте —
Вечный срам двуногой касте.
Пользу бог возвел в систему:
В смене функции машин
Для потребностей мужчин
Экономии проблему
Разрешил наш властелин.
Нужд вульгарных и священных,
Нужд пикантных и презренных
Существо упрощено,
Воедино сведено.
Та же вещь мочу выводит
И потомков производит,
В ту же дудку жарит всяк —
И профессор и босяк.
Грубый перст и пальчик гибкий —
Оба рвутся к той же скрипке.
Каждый пьет, и жрет, и дрыхнет,
И все тот же фаэтон
Смертных мчит за Флегетон».
Друг, что слышу! Распростился
Со своей ты толстой Ганной
И как будто соблазнился
Длинной, тощей Марианной!
В жизни все бывает с нами, —
Плотью всякий рад прельститься, -
Но заигрывать с мощами...
Этот грех нам не простится.
Что за наважденье ада!
Это действует лукавый, —
Шепчет: толстых нам не надо, —
И мы тешимся с костлявой.
«ПРО ТЕЛЕОЛОГІЮ*» (вільний переклад П.Голубкова)
Нам для руху - труд незайвий! -
Дві ноги Всевишній дав нам,
Щоб не стали всі ми, браття,
Разом, як гриби, стирчати.
Міг би рід людський в застої
З однією жить ногою.
Дав господь два ока нам,
Щоб ми вірили очам.
Книгам вірити й пророкам
Можна і з єдиним оком, -
Дав два ока нам, нещасним,
Щоб всі бачили ми ясно,
Як, на радість нам, прекрасно
Влаштував він світ наш рясний.
Серед пекла просто неба
Слід дивитись мимоволі:
Щоб не стати, де не треба,
Віддавивши всім мозолі, -
Адже ми гіркі страждальці,
Якщо тисне чобіт пальці.
Дві руки дані нам були,
Вдвічі щоб добро творили, -
А не грабували ще,
Відбираючи чуже,
Набиваючи парці,
Як всі інші молодці.
(Чітко їх назвати, важних,
Небезпечно й дуже страшно.
Задушити б! Та біда:
Всі пани великі та
Меценати, філантропи,
Люди честі, квіт Європи!
А у німців вправність - дзуськи
Вити для панів мотузки).
Ніс один лише дав бог,
Два носи були б невпрок:
Як у склянку б їх сували,
Ми б вино не розливали.
Бог нам дав один лише рот,
Зменшив словооборот.
І з одним сини землі
Набовтали, що могли, -
А двуротий чоловік
Жер й брехав би цілий вік.
Поки в роті в нас - жратва,
Не бубонить кожен з нас,
Маючи ж відразу два -
І жери, й бреши весь час.
Нам Господь два вуха дав.
В сенсі форми - ідеал!
Симетричні, рівні, і
Не такої довжини,
Як у сірих, не злонравних
Родичів всіх наших славних.
Дав господь два вуха людям,
Знаючи: любити будем
Те, що грали Моцарт, Глюк...
Будь на світі тільки стук,
Гуркіт різі звукової,
Гемороїдальні вої
Мейєрбера - для нього
Вистачало б одного.
Тевтолінду щоб повчити,
Я брехав на всіх парах.
Та вона сказала: «Ах!
Боже рішення судити,
Сумніви, чи правий бог, -
Ах, безбожник! Ах, злочинець!
Бути захотів мізинець
Розумніше ніг аж двох!
Норов вже такий людський, -
Ледь помітив гріх який:
Те чому і те чому?..
Друг, я вірила б всьому!
Зрозуміло, що бог зміг
Мудро дати пару ніг,
Вух, очей, і рук по парі,
Що в одному екземплярі
Дав Господь нам ніс і рот.
Запитання ж таке от:
Для чого творець світил
Так недбало річ спростив
Сороміцьку, ту, якою
В чоловічу стать пристроїв,
Щоб давати зерна роду
І зливати з тіла воду?
Друг ти мій, як мати б вам
Дублікати - для роздІлу
Цих важливих функцій тіла, -
Бо вони, по всім правам,
Як важливі для людини,
Так і для всієй країни.
Дівчину терзає стид
Від свідомості: розбит
Ідеал її, що він
Так банально втратив чин.
Туга зла бере Психею:
Бо який здійснила тур,
В світлі ж лампи перед нею
Меннкен-Піссом** бог Амур!»
Та на цей простий резон
Відповів я їй: «Пардон,
Розум дам мізерний дуже!
Ти не бачиш, любий друже,
Сенсу функцій в тім, що,може,
І з негожим трохи схожим,
Страхітливому контрасті -
Вічний стид людської касти.
Користь бог звів у систему:
В зміні функції гріхів
Для потреб чоловіків
Економії проблему
Вирішити він хотів.
І вульгарних, і священних,
І пікантних, і мерзенних
Богом було спрощено,
Воєдино зведено.
Сечу в нім та ж річ виводить,
Що йому нащадків робить,
В одну дудку смажить всяк -
І професор і босяк.
Грубий перст і пальчик жінки -
Рвуться до тієї ж скрипки.
Кожен п'є, жере, і дрихне,
І все той же фаетон
Смертних мчить за Флегетон».
Друг, що чую! Розпрощався
Ти з своєй товстою Ганною
Начебто вже спокусився
Ти худою Маріанною!
Все в житті буває з нами, -
Плоттю всякий спокуситься, -
Але гратися з мощами...
Гріх такий нам не проститься.
Що за мара – пекла, неба?
Мабуть, діє сам лукавий, -
Шепче: нам товстих не треба, -
І ми тішимось з кістлявою.
-----------------------------------------------------------
* Телеология (от греч. ;;;;;;;, «заключительный, совершенный» + логос - учение) - онтологическое учение о целесообразности бытия, оперирующее наличием разумной творческой воли (Творца). Ставит перед собой задачу ответить на вопрос «зачем, с какой целью?» без анализа причинно-следственной связи явлений.
** Manneken Pis (Писающий мальчик) - бронзовая скульптура-фонтан, изображающая голенького карапуза, символ Брюсселя.