Чугайстер

Знов пливе осіння павутина
У холодний, сивий, мокрий грудень.
Та хіба моя у тім провина
Що ніяк тебе я не забуду.
Викрав моє серце, як чугайстер,
І поніс його ти у звори.
Відговіли хризантеми, айстри.
А любов ніяк не догорить.