Яким же ти мене запам'ятаєш?
Таким, як зараз? Чи таким, як є?
І погляд твій. А в нім:"Чому питаєш?"
І вітер в шибку гілочкою б'є.
І стрьомно пурхає метелик в завірюху,
І світить в ніч неправильне вікно.
«До Каталунії так близько – спи щодуху!» –
Мені по вухам їздило давно.
Відбувся жартами і «bien», щоб не наврочить.
Гуляв терасою. В будинку хтось живе.
Ти ще не знаєш, що у тебе буде хлопчик.
Де та Terrassa, а де ми? А хлопчик є.
П’ю каву в Києві удвох із шоколадом.
Чи правда все, чи розвідкам кізяк?
Бальєс-Уксідантал – кумарить складом, -
Не той район? Хай буде Любрагат.
А може там, де розпочався берег?
Де кожна хвиля балеарська – про своє…
Ти майже в літаку читаєш в середу:
«Нічого не було. А хлопчик є.»