Ми часто одягаєм маски,
Гадаємо, що це важливо,
І ми шукаємо причину,
Щоб подзвонити. Це жахливо.
Хіба не можна просто «друзі» -
Без «ні», «але», без суперечок,
Без зайвих слів. Що ж далі буде?
Мені це бридко… Безперечно
Всі наші маски – це важливо,
Але вони втрачають силу
Коли ми справжні. Так, можливо,
Це навіть краще. Й будь що буде.
І так простіше повернути
Всі ті хвилини, що між нами.
Ми не навчилися нічому,
Бо марнували їх роками.
А деякі знімають маски,
Самотньо бігають містами.
Вони сприймають це нормально,
Хоча в душі в них справжні драми.
А ми все одягаєм маски,
Ховаємось… Такі наївні!
Та страху нашого не видно,
Бо на обличчі просто маски…