ОБЃРУНТУВАННЯ НЕМОЖЛИВОСТІ ПРЯМОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ І ФІНАНСОВОМУ ОБЛІКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
© Г.І. Самойленко
Чи можливе на основі національних П(С)БО України пряме відображення інтелектуального капіталу персоналу підприємства (як об’єкту нематеріальних активів) в бухгалтерському і фінансовому обліку? Дослідимо і обґрунтуємо поставлене питання.
Інтелектуальний капітал персоналу підприємства (ІКпп) – це нематеріальний актив (НА), який не має фізичного вираження і є особистою власністю персоналу. Тобто як актив він не належить підприємству і не є його контрольованою власністю. Підприємство лише використовує його на підставі різних форм трудових угод. Умовно «орендує». А згідно П(С)БО 2 «Баланс» активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій. Таким чином, підприємство не є прямим власником ІКпп і виступає як умовний «орендар», тож в нього немає жодних підстав відображати цей НА у власній бухгалтерській та фінансовій звітності. Висновок: у прямій формі відображення ІКпп в балансі підприємства неможливе. Національними П(С)БО України це не передбачено. Тому всі витрати, які спрямовані на розвиток персоналу, підприємство повинно відображати в поточних витратах періоду, або списувати (їх частку) за рахунок чистого прибутку.
Але в непрямій формі ІКпп призводить до збільшення ринкової вартості підприємства і виникнення позитивного гудвілу і, звідси, лише позитивний гудвіл (як непряма форма реалізованого ІКпп) знаходить своє відображення у бухгалтерській та фінансовій звітності підприємства-покупця.
Тепер висвітлимо питання: чи можливе ведення бухгалтерського обліку ІКпп на забалансових рахунках? Теоретично це припустити можливо, але впровадити практично в даний час - ні. Обґрунтуємо чому. Перше: в діючому плані рахунків бухгалтерського обліку жоден із забалансових не призначений для ведення обліку ІКпп як роду майна. Хоча, якщо б підприємство укладало спеціальні юридичні угоди на операційну (до 1 року) оренду ІКпп з кожним окремим працівником і зазначало в них окремим пунктом первісну вартість ІКпп, яка дорівнювала б плановим річним витратам на заробітну плату, премії, навчання, підвищення кваліфікації й інші інвестиції в розвиток інтелектуального капіталу працівника, то тоді б можна було застосувати забалансові рахунки 01 «Орендовані необоротні активи» і 09 «Амортизаційні нарахування». При цьому потрібно б було кожен місяць нараховувати амортизацію, що дорівнювала б фактичним місячним витратам на ІКпп, і кожен рік проводити переоцінку нематеріальних активів (ІКпп) по справедливій вартості на дату балансу. А ось тут виникає друге: поняття справедливої вартості на нинішній день не може бути застосованим до ІКпп, оскільки воно передбачає існування для цього майна активного ринку, який характеризується великим обсягом операцій, високою конкуренцією і маленьким спредом між цінами пропозиції і покупки. Але поки що подібний вид кон‘юнктури, а звідси й практика бухгалтерського обліку на українському ринку праці відсутні.
Таким чином, пряме відображення інтелектуального капіталу персоналу підприємства при нині діючих національних П(С)БО України в бухгалтерському і фінансовому обліку неможливо. І цим поставлене питання вичерпується.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Самойленко Г.І. Економічна концепція управління інтелектуальним капіталом персоналу підприємства / [Електронний ресурс] : Режим доступу :
2. Самойленко Г.І. Економічна концепція оцінки інтелектуального капіталу персоналу підприємства / [Електронний ресурс] : Режим доступу :