КАРЛ ГЕНРІХ МАРКС: КОНЦЕПЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ, ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ (МАРКСИЗМ)
© Г.І. Самойленко, здобувач наукового ступеня к.е.н.
В статті коротко висвітлюються ключові основи вчення К.Г. Маркса і викривається єдиний фундаментальний недолік марксизму
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. Економіко-політичний успіх держави серед інших держав визначається реалістичністю і практичністю ідей філософсько-світоглядного порядку. Кажуть, що нації, які не читають філософів, не здатні і не спроможні створювати. Тож чи не настав сьогодні час для України провести інвентаризацію унікального в своєму роді вчення, яке отримало практичну реалізацію в ХХ ст. і довело, що є достеменним методом пізнання і перетворення світу, — вчення К.Г. Марксу, концепцію філософських, економічних і соціально-політичних поглядів (марксизм)?
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. За двадцять один рік Україні так і не вдалося досягти стану автаркії, стати економічно і політично незалежною від інших, не вдалося створити власну унікальну ідейну модель філософського світогляду, відмінну і кращу за існуючи в країн-сусідів. Нинішній олігархічний політичний режим чітко визначив соціально-класову структуру суспільства, а занепад промисловості, безупинно зростаюче безробіття і падіння показників якості життя все більше й більше породжує протестні настрої народу. В цих умовах науковці, чиї позиції ігноруються на всіх рівнях і всіма політичними силами (вчені майже не представлені серед кандидатів в народні депутати України всіх політичних сил [1]), все більше й більше замислюються над альтернативними концептуальними моделями філософських, політичних і соціально-економічних поглядів. Все частіше сьогодні згадується економічна історія і слова В.І. Леніна: «...вопрос стоит только так: буржуазная или социалистическая идеология. Середины тут нет (ибо никакой «третьей» идеологии не выработало человечество, да и вообще в обществе, раздираемом классовыми противоречиями, и не может быть никогда внеклассовой или надклассовой идеологии). Поэтому всякое умаление социалистической идеологии, всякое отстранение от нее означает тем самым усиление идеологии буржуазной» [8].
Тож чи не є нинішня економічна і соціально-політична ситуація в Україні причиною того, щоб сьогодні проінвентаризувати економічну історію, філософію, а зокрема основи марксизму?
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ. Для підготовки статті були використані електронні інтернет-ресурси: електронні ЗМІ, електронні бібліотеки, вікіпедія, а також підручники з філософії: [1-11].
МЕТА СТАТТІ. Коротко висвітлити ключові основи вчення К.Г. Маркса і викрити єдиний фундаментальний недолік марксизму.
ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Розкрити питання: 1) що розумів К. Маркс під терміном «комунізм»; 2) що стало підґрунтям для виникнення економічної теорії марксистської філософії; 3) наукова новизна праці «Капітал» і суть ключових понять «товар», «робоча сила», «людський та абстрактний труд», «прибавочна вартість» і «виробничі відносини»; 4) суть матеріалістичної концепції історії і концепції особистості; 5) суть теорії суспільно-економічної формації і теорії необхідності соціальної революції; 6) суть вчення про ідеологію; 7) історія домінації марксизму у ХХ ст., а також історія вірності, самовідданості та величності жертви жінки К. Маркса, Женні фон Вестфален.
ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ. У 40-х роках XIX ст. в розвинених країнах Європи на перший план виступила класова боротьба між пролетаріатом і буржуазією. І весною 1847 р. К. Маркс примкнув до таємного пропагандистського «Союзу комуністів». Разом з Ф. Енгельсом К. Маркс склав «Маніфест комуністичної партії» (21.02.1848 р.), в якому передрік невідворотність гибелі капіталізму від руки пролетаріату і склав коротку програму переходу від капіталістичної суспільної формації до формації комуністичної. Комунізм К. Маркс розумів як ідею світової гармонії (1844 р.), як найвищу сходинку розвитку людства в аспекті класових відносин, і оскільки людство розвивається за спіраллю, то воно повинно знову прийти до того з чого починало — до відсутності приватної власності на засоби виробництва (як в первісному суспільстві), але вже на новому рівні, обумовленому високим ступенем розвитку виробничих сил. А найвищою фазою розквіту комунізму Маркс назвав період, коли труд нарешті стане першою потребою життя і перестане бути засобом для життя, і коли можна буде гордо накреслити на прапорі: «Кожний за здібностями, кожному — за потребою» [2].
З середини XIX ст. марксизм став новим філософським, політичним, економічним вченням і рухом. Він мав своїм підґрунтям діалектичний і історичний матеріалізм і здійснив вплив на наукові концепції в економіці, соціології, політології та ін. науках. Виникненню економічної теорії марксистської філософії сприяли праці Платона «Ідеальна держава», Томазо Кампанелла «Місце сонця», Томаса Мора «Утопія», а також французька філософія XVIII ст. — філософія Просвітництва (Жан-Жак Руссо, Жан Мельє, Габрієль Маблі, Франсуа Бабеф) [3]. Основною працею К. Маркса став «Капітал», а об’єктами критики — меркантилістська, класична і вульгарна школи. Основна цінність і наукова новизна праці «Капітал» ґрунтувалась в комплексному вивченні унікального товару робоча сила. Основними положеннями економічної теорії К. Маркса стали тези: про засоби виробництва, функцію труда, робочу силу, прибавочну вартість, а також про порядок встановлення соціалістичних суспільно-економічних відносин на основі: 1) ліквідації приватної власності на засоби виробництва; 2) ліквідації експлуатації людини людиною і присвоєння результатів чужої праці вузьким колом (групою) осіб; 3) справедливого розподілу виробленого продукту між всіма членами суспільства.
Одним із напрямків в економічній теорії ХІХ ст., основу якого складала трудова теорія вартості Адама Сміта і Давіда Рікардо, стає марксистська політична економія. В ній К. Маркс обґрунтовує поняття товару, як речі, що має корисність і мінову вартість, речі що приймає участь в обміні і, стаючи формою виробничих відносин, переростає в капітал. Він диференціює людський труд на абстрактний (що здійснюється лише в поєднанні із силами природи) і конкретний (що здійснюється у вигляді фізіологічних затрат людських сил і є джерелом мінової вартості товару) [4]. Особливе місце К. Маркс відводить прибавочній вартості, яка являє собою різницю між створеною в процесі праці нової вартості і вартістю робочої сили, яка була використана для створення цієї нової вартості. На думку К. Маркса прибавочна вартість утворюється виключно у сфері виробництва, а не в сфері обігу, а це означає, що вартість товару не залежить від попиту і пропозиції (кон’юнктури ринку), а визначається виключно кількістю витраченої на створення товару праці. К. Маркс розділив прибавочну вартість на абсолютну (ту, що створюється шляхом подовження робочого дня) і відносну (ту, що виникає з причини здешевлення робочої сили і скорочення необхідного робочого часу, що призводить до змін співвідношення часу між необхідним і прибавочним трудом в рамках того ж самого робочого дня). Він вважав, що норма прибавочної вартості є точним виразом ступеня експлуатації робочої сили капіталом, або робочого капіталістом і вивів формулу: Норма прибавочної вартості = m / v = прибавочний труд/необхідний труд [4]. Також не мало уваги К. Маркс приділив поняттю виробничі відносини (1848 р. «Маніфест Комуністичної партії»), які він розумів як відносини між людьми, що складаються в процесі виробництва і руху суспільного продукту від виробництва до споживання, та які відрізняються від виробничо-технічних тим, що виражають відносини людей через їх стосунки до засобів виробництва, тобто відносини власності. Він вважав виробничі відносини соціальною формою виробничих сил, базисом по відношенню до політики, ідеології, релігії, моралі і т. ін. (суспільній надбудові). І тут ми хочемо звернути увагу всіх вчених на те, що абсолютно аналогічне розуміння виробничих відносин виказував і філософ Платон (428-347 рр. жит. до н. е.). Майже 2500 р. тому в своєму творі «Ідеальна держава» він чітко визначив, що мета створення будь-якої держави – це розвиток виробничих відносин, який ґрунтується на фундаменті: розподіл праці, і надав ґрунтовні філософські пояснення щодо розуміння виробничих відносин в аспекті відносин власності [5]. Тоді, логічно виникає питання: а чому всі вчені минулого і сучасності одностайно переконують, що цей термін вперше розробив К. Маркс? Мабуть тут слід сказати (або нагадати) в адрес всіх таких «уважних» економістів-дослідників, що особисто доктор філософських наук К. Г. Маркс зовсім невисоко оцінював свій вклад в економічну науку.
А от в області соціальної теорії К. Маркс вважав свій вклад значним. Його концепція особистості органічно поєднала погляд на людину як на продукт соціального оточення разом із визнанням її активної ролі в пізнанні і перетворенні цього оточення. «…Як сама громада, - пише К. Маркс, — створює людину як людину, так і людина створює громаду» (т.42, с. 118) [6]. В умовах капіталізму соціальну роль особистості К. Маркс називає терміном «відчуження», яке виникає як прямий наслідок панування приватної власності, експлуатації людини людиною і характеризується перетворенням продуктів діяльності людини, її здібностей, властивостей в щось їй чуже і над нею пануюче. Але з ліквідацією приватної власності і соціальних антагонізмів відчужена праця зникає і це створює основу для метаморфози особистості на таку, яка вже активно впливає на умови свого життя. К. Маркс значно відрізнився від всіх визнаних класиків соціології своїм матеріалістичним розумінням історії вважаючи, що систему виробничих відносин між людьми слід пояснювати виключно виходячи із виробництва безпосередніх засобів для життя, і лише потім вже на цій основі пояснювати і політичний устрій суспільства, і мораль, і право, і філософію та інші духовні явища. Тобто він вважав, що буття людини формує її свідомість, а не навпаки. На його думку зовсім не ідеї і теорії є причинами історичних змін реальності. Ні! Відображаючи реальну дійсність, вони зможуть бути застосовані виключно тоді, коли в цій реальності створяться відповідні для них умови. На основі матеріалістичної концепції історії К. Маркс створив теорію суспільно-економічної формації і виділив такі основні з них: первіснообщинний лад, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, а умовою переходу від однієї формації до іншої є класова боротьба. К. Маркс був переконаний, що існування класів пов’язане лише з певними історичними фазами розвитку виробництва і класова боротьба з необхідністю веде до диктатури пролетаріату (пролетарій — це найманий робочий), але ж сама ця диктатура становить собою лише перехід до знищення будь-яких класів і до безкласового суспільства. Таким чином, К. Маркс відкинув ідею соціального консенсусу (соціальної солідарності) і знайшов ту нову силу, яка повинна була стати «могильщиком» для капіталізму, повинна була змести, знищити все старе і створити нове. І з такої теорії класів К. Маркс переходить до теорії необхідності соціальної революції. Він переконаний, що пролетаріат повинен використати своє політичне панування щоб вирвати у буржуазії (буржуазія — це клас власників, які живуть за рахунок праці найманих робочих) крок за кроком весь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто пролетаріату, і швидко збільшити об’єми виробничих сил. І це повинно статись єдиним і неминучим засобом — деспотичним втручанням в права власності і в буржуазні виробничі відносини. Висока мета такого втручання — це переворот в усьому способі виробництва і сходження до нової, вищої суспільно-економічної формації комунізм. На основі таких думок К. Маркс формує своє вчення про ідеологію.
Вивчаючи буржуазний устрій, К. Маркс називає ідеологію «брехливою свідомістю» [7], джерело якої не в помилках людей і не в сфері їх свідомості, а в соціальній дійсності (тобто в реаліях, на практиці), в тих проявах, коли панує відчуження і дійсні відношення перевернуто з ніг на голову. Він вважає, що ідеологія виникає разом із виникненням класів, є теоретичною формою відображення і вираження їх інтересів. І саме класовий характер обумовлює односторонній, вкрай суб’єктивний характер ідеологічних конструкцій, в яких відбувається свідомий відбір матеріалу. Звідси, чітко визначивши корінь зла — класовість, він ставить завдання для пролетаріату — практичне перетворення світу шляхом знищення класовості і головним принципом філософської системи марксизму стає принцип практики. Звідси у К. Маркса з’являється чіткість й однозначність всіх понять, чіткість концептуальних положень, ясність практичного спрямування, масштабність перспективи і, головне, єдність теоретичних висновків із результатами «практичного» осмислення проблем. К. Маркс розуміє: пізнання світу служить меті його перетворення, але практика — це є форма застосування одержаного пізнання.
Але за іронією долі саме вчення К. Марксу перетворюється на потужнішу комуністичну ідеологію, яка розпочинає своє панування в СРСР в 1920-ті рр. і завдяки подальшому творчому розвитку марксизму В.І. Леніним отримує назву «Марксизм-Ленінізм». В своїх працях В.І. Ленін підкреслює: «...вопрос стоит только так: буржуазная или социалистическая идеология. Середины тут нет (ибо никакой «третьей» идеологии не выработало человечество, да и вообще в обществе, раздираемом классовыми противоречиями, и не может быть никогда внеклассовой или надклассовой идеологии). Поэтому всякое умаление социалистической идеологии, всякое отстранение от нее означает тем самым усиление идеологии буржуазной» (т. 6, с. 39—40) [7]. В ХХ ст. марксизм набирає потужного політичного впливу і домінує приблизно на 1/3 території земної кулі. Марксистська політекономія стає економічною доктриною соціалізму і реалізується в СРСР, КНР, країнах Східної Європи, Індокитаю, на Кубі, в Монголії. І вже 14—15 червня 1983 р. в матеріалах Пленуму ЦК КПРС, на сторінці 7 зазначається: «сейчас идет борьба за умы и сердца миллиардов людей... и будущее человечества зависит в немалой степени от исхода этой идеологической борьбы» [8].
І тим не менш, навіть і перетворившись у ХХ ст. на ідеологію, і використовуючись як ідеологічне прикриття для замислів та дій вкрай далеких від справжніх ідей і цілей комунізму, філософія К. Маркса довела, що є найбільш адекватним методом пізнання і перетворення світу і що до неї людство ще не знало жодного прикладу іншого вчення, яке б отримало тому таке підтвердження на практиці. А щодо збочень чистих ідей видатного вченого тими, хто лихий і серцем і душею, слід згадати висловлювання рейхсканцлера Германської імперії Отто фон Бісмарка: «Революции замышляют гении, реализуют фанатики, а их результатами пользуются подлецы» [9].
Вважаємо, тут слід звернути увагу і на вірність, самовідданість та величність жертви жінки К. Маркса, Женні фон Вестфален, прусської аристократки, яка пройшла поруч із чоловіком крізь все життя і розділила з ним бентежну стежку вигнанця журналіста-демократа (у 1941 р. в Берлінському університеті К. Марксу було відмовлено в перспективній посаді з причини його участі в роботі «підозрілих» філософських кружків, і вслід за цим, двері всіх Германських університетів для нього були зачинені, а в лютому 1945 р., за вимогою прусського уряду, він був вигнаний із Франції). Женні мужньо переїздила із Карлом з одної країни в іншу, з однієї квартири на іншу, більш зубожілу, аж допоки не перетворилась із блискучої баронеси на невибагливу подругу неприкаяного вигнанця. Плекана дочка багатих батьків, яка ніколи і ні в чому не мала нестатку і ніколи не займалась побутом та господарськими розрахунками, вона сповна пізнала бідність і пов’язане із нею постійне приниження. Її сім’я тижнями харчувалась однією картоплею, в зимові холоди мерзла без вугілля, а якщо хтось хворів, то не мала чим заплатити лікарю. Останнім спасінням завжди залишався ломбард, куди здавались не тільки речі без яких можна було обійтись, а навіть і білизна, і не рідко — єдина юбка Женні. Протягом багатьох років злидні в домі Марксів були гнітючими і якось у сім’ї не стало коштів на похорони дочки Франциски та лікаря для старшої дочки і самої Женні. На той час пальто голови сім’ї вже було продане і Карл відправився продавати родинне срібло фон Вестфаленів, але був затриманий за підозрою в його крадіжці: занадто вже Карл не походив на німецького аристократа. Але сама Женні завжди уникала говорити із чоловіком про повсякденну журбу заради того, щоб він спокійно займався лише науковою справою.
Із самого початку їх подружнього життя Женні взяла на себе роль літературної наставниці чоловіка і переписувала більшість його рукописів, готуючи їх до друку. Багато років вона самовіддано працювала над фундаментальними основами марксизму в напівтемній кімнатці після завершення домашніх справ. Але навіть і на схилі років вона щиро вважала ці годинки найщасливішими в своєму житті [10].
ВИСНОВКИ. Беззаперечно, праці К.Маркса є геніальними, видатний вчений спробував поєднати технологічні зміни з інституційними (правилами). Його розробка питання зв’язку виробничих сил з виробничими відносинами явила собою піонерські зусилля, направлені на поєднання меж і обмежень технології з межами і обмеженнями суспільства. Безсумнівно, сьогодні українським вченим (філософам, економістам, політологам) при розробках альтернативних ідейних моделей філософсько-світоглядного порядку є що почерпнути з марксизму. Але … Але ми пам’ятаємо, що теорія К.Маркса була утопічною на практиці. Як відзначив у своїй праці Дуглас Норт: «Помилковість марксистської теорії полягає у тому, що для досягнення результатів, які вона передбачає, знадобилося б внести фундаментальні зміни в людську поведінку. Але навіть після 70 років соціалізму ми не маємо свідчень того, що такі зміни дійсно мають місце» [11]. А також: «… яка б не була сильна ідеологія, що вирішує “проблему безбілетника”, формування революційних кадрів і інших способів стимулювати людей до зміни поведінки, вона схильна з часом втрачати силу, коли торкається поведінкового джерела індивідуальної максимізації прибутку» [11].
ЛІТЕРАТУРА:
1. Богдан Данилишин, Українська наука прямує до катастрофи / Українська медійна система «Главком» // [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://glavcom.ua/articles/8316.html.
2. Марксизм [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/.
3. Марксистська економічна теорія [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/.
4. Марксистська політична економія [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу:
5. Платон. Держава [Електронний ресурс] : Електронна бібліотека / Переклад: А.Е. Єгунов // — Режим доступу: http://www.philosophy.ru/library/plato/01/0.html.
6. Ідеологічна боротьба [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/.
7. Кремень В.Г. Філософія : мислителі, ідеї, концепції / В.Г. Кремень, В.В. Ільїн — К.: Книга, 2005. — 528 с. — Бібліогр.: в кінці розд.
8. Марксистская эстетика [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу: http://tapemark.narod.ru/kommunizm/043.html.
9. Бисмарк Отто фон [Електронний ресурс] : Вікіпедія — електронна енциклопедія // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/,_.
10. Женни Маркс. [Електронний ресурс] : CD-На100%ящие женщины : жены и родственницы знаменитих людей // CD-вид-во "Mastersoft" ТОВ «Єнісей Груп», — К., — 2007. — 1 електрон. диск (CD-ROM) : технічна підтримка znannya_ua.ukr.net . ). — Систем. вимоги: PentiumTM 100 МНz; 32 Mb RAM; 8 Mb Vidio; от 2-х до 32-х CD-ROM Windows 98/ХР/2000. — Назва з титул. екрану.
11. Дуглас Норт, Про теорію Маркса / Медіа-ресурс Товариства «Мале Коло» Українські інтереси // [Електронний ресурс] : Режим доступу: