А хай би ще трошечки...
ще хоч декілька днів бабиного,
ні, вже прабабиного літа,
хай ще триває оця трава,
і метелики хай літають,
і бджола, остання у цьому світі,
хай ще гріє медові пахучі крила
на моєму розігрітому підвіконні...
Хай ще коні лиснять в левадах боками
на полуденнім сонці,
хай в примружених віях воно райдужить.
Хай біжить лошачок галопом від радості,
що триває тепло і зело зеленіє знавісніло,
як напровесні...
Хай ожина пахтить і торф нагрівається
і хай скаче останній в цьому році коник
я дождуся вечора і зрадію ліликам -
бач не сплять іще,
отже літечко -
хай прабабине...
Порадіємо?
Вже радіємо!