«Я готовий поклястися,
що його смерть була миттєва, як спалах.
Все інше – поза реальністю
і не має ніякого значення.»
(Хорхе Луіс Борхес)
Осінь. А квіти яскраві.
Осінь – сірість і вітер,
Пил і журба.
А хризантеми, черлені жоржини
Дивують як перше
Кольорами весни,
Гімном буддизму,
Слідами Басьо.
Якась дитина –
З очима неба
Мені дарувала
Маленький букет
Та руки старечі
Відвикли від квітів.
Зовсім намарно
Намагались вони
Втримати їх.
У чорній калюжі
Тоне краса.