ЗАКОНОДАВЕЦЬ-ДЕРЖАВА І РОБОТОДАВЦІ: ВІДМІННОСТІ В РОЗУМІННІ ПОНЯТТЯ «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ»
© Автор: Г.І. Самойленко
Професійна мова — це мова термінів і понять з чіткими їх визначеннями і співвідношеннями. Це — формат діалогу між сторонами. Тому, для розуміння один одного, необхідна беззаперечна термінологія, тлумачний зміст якої буде відображати фундаментальні цінності, інтереси і цілі, узгоджені обома сторонами-учасниками діалогу.
Але не так складається нині між законодавцем-Державою і роботодавцями. Вони, як будівельники Вавілонської вежі, говорять різними мовами і не розуміють один одного. Розглянемо яскравий приклад відмінного розуміння ними поняття «забезпечення ефективності використання трудових ресурсів».
1) Розуміння цього поняття законодавцем-Державою відображається в пріоритетах і меті декларованої соціально-трудової політики:
а) Пріоритети декларованої соціально-трудової політики держави України:
— стрімке якісне/кількісне нарощення/збільшення трудового потенціалу країни шляхом підвищення освітнього рівня громадян, їх кваліфікації, покращення їх здоров‘я та розумових здібностей;
— стрімке інтенсивне (енергійно-силове) та екстенсивне (кількісне) відтворення трудових ресурсів праці шляхом регулювання темпів народжуваності в країні;
— збільшення частки економічно-активного населення (яке може і хоче працювати) і зменшення частки економічно-неактивного населення (яке не може або не хоче працювати);
— надання соціального захисту (забезпечення) громадянам.
б) Мета декларованої соціально-трудової політики держави України — зміцнення економіки України і підвищення показників соціально-економічного рівня життя її громадян.
2. Розуміння цього поняття роботодавцями відображається в пріоритетах і меті їх політики праці:
а) Пріоритети політики праці роботодавців:
— підвищення інтенсивності (сили) праці найманих робітників методами моральної, духовної і матеріальної мотивації;
— підвищення екстенсивності (часу) праці найманих робітників;
— об’єктивно допустиме скорочення витрат на працю;
б) Мета політики праці роботодавців — отримання якомога вищих показників: продуктивності та ефективності праці; чистого прибутку від господарської діяльності.
Із вищезазначеного бачимо, що:
— законодавець-Держава декларує себе як нарощувач і відтворювач трудового потенціалу країни, а роботодавці як його споживачі;
— у Держави переважають соціальні пріоритети, а в роботодавців матеріальні;
— Держава розглядає трудовий потенціал як міру вартості грошей (Тп/$), а роботодавці навпаки — гроші як міру вартості трудового потенціалу ($/Тп).
Звідси, маючи різні цілі і суперечності в пріоритетах, Держава і роботодавці будуть в одній Україні дві абсолютно різні і протиставні між собою моделі трудової культури взаємовідносин з працездатним населенням.
ВИСНОВОК:
Таким чином, законодавець-Держава і роботодавці ніколи не зможуть зрозуміти один одного, оскільки розмовляють як будівельники Вавілонської вежі, — маючи кожен свою особисту мову, свої особисті пріоритети і свою особисту мету.