Саторі - це чути у пучках спокій. Бути спокоєм. Бути рухом ритмічним рук і ніг. Бути тілом.
Бути смаком шоколаду на піднебінні. Бути небом. Бути листям клену, жовтогарячим, червоним, журхітливим, що впало одразу за якусь ніч. І не бути ніким і нічим водночас. Світитися і любить усе і нічого...
Саторі. Листя вишні. Теплий вітер у жовтні. Останнє тепло. Озеро майже таке, як небо. Твоя жінка, як Всесвіт і ти у ній, як промінь_відлуння первісного грому.
Саторі. Вас двоє у ньому. Коли це скінчиться ніхто не знає. Нірвана не ціль, а засіб, але ми не скажем про це нікому. Сьогодні. Можливо колись, потім...