***

В одне життя сплелися наші тіні
І смуток відступає від очей.
Немов троянди, в пишному цвітінні
В п"янких обіймах лагідних ночей.

Як зорі в небі, сяють твої очі
Дорогоцінний скарб - вуста твої,
А кіт рудий нам враці замуркоче,
Зігріє нас і все на цій землі.

Як мавка, я блукатиму по лісу,
Всміхатимуся травам і квіткам.
Ми втечемо за сонячну завісу
І знайдемо свого кохання храм.