Учителю

Елизавета Волошина
Низький уклін за ваше розуміння,
Не подарунки ми, а просто діти.
Та з року в рік, не дивлячись на вміння,
Продовжуєте розуму нас вчити.
Тяжка робота, книги, методички,
І хочеться мабуть вам скласти руки,
Але нема у світі краще звички,
Ніж потяг  до величної науки.
І не важливо, що за дисципліна,
Нехай то буде фізика чи мова,
Учителю і море по коліна ,
А перешкоди - нових знань основа.
Дітей навчати - благородне діло,
Однак не кожен може з ним ладнати.
Потрібно думку викладати вміло,
Та  перш за все себе контролювати.
Учитель – це насамперед людина,
У нього є проблеми та турботи,
Та не завжди лишається хвилина,
Щоб трошки відпочити від роботи.
Весь час контрольні,тести, реферати,
Йому потрібно все перевіряти.
Ось бачите які великі муки,
Заради незбагненної науки.
Але натхнення в серці  розквітає,
Коли про свій предмет розповідає.
Так чітко , зрозуміло і завзято,
Щоб ми  могли усе  запам’ятати.
Дорогу у майбутнє відкриває,
А там на нас нове життя чекає.
Та все одно, велика та єдина
Залишиться для нас шкільна родина.