Полум'ям проб'є гнітючий погляд оголеної діви,
В думках мозаїкою пів життя зведе
І кожної згорівшої світлини попіл,
Притрусить, глибоко затопче, промені надії.
На тілі іскрами заграє ніжний дотик,
Картина змінить день і на тлі ночі,
Заграє на грудях оголеної діви,
Грам з 5 зіпсованого, брудно вилученого сім"я.
Та під покровом ковдри тіл небесних,
Невинна плоть вбиратиме гріхи,
Зітре всю непорочність снів і змиє чесність,
Земним непотрібом постане, рабом буденних днів.
А вранці, наче, зовні не змінившись,
Збирає по підлозі ненависну одежу,
Очима бігає в ногах, зніяковіла,
Загублена...
Зі сцени йде. Пошкодувала слова.
17.09.2012