Світив ясний адрвесенній місяць, це був повний місяць, день всякої нечесті. Ніщо не навіювало небезпеку в лісі Драхм, крім виття, та такого, від якого кров холола в жилах. Ні, це однозначно не могли бути вовки, це було щось жахливіше, сильніше та небезпечніше за вовків, це був перевертень!
Вже як місяць цекали цьої ночі більшість воїнів ***(данна імперія). Та цьої ночі все було по іншому. Це був жах, ріки крові, трупи людей і перевертнів були усюди. І тільки декілька хоробрих чоловіків, які були до краю знесилені, продовжували боротьбу проти нечесті. Їхнє відділення, залишившись єдиним з цілого легіону, пробивалось до фортеці Ірінкор через безмежні кущі, гори трупів та звалені дерева. Їхній командир (ім'я) був на диво чудернацької вдачі, він виживав від усіх завданих йому ран, смертельних чи ні, та деколи він виходив з різні без єдиної подряпини. На перший погляд він виглядав на 30, та насправді йому було не більше 20, він ще з далекого дитинства брав до рук кинжала, який тягав по землі кажучи що йде в ліс допомагати батькові воювати з великими і поганими собачками. Та зараз він розуміє які це собачки і як вони граються з людьми. Його лице від природи було бліде, яке прикрашало його риси обличчя, в фортеці його називали "славним і гарним хлопцем". За натурою він був спокійні, не запальним парубком, в нього були сталеві нерви, та відпору він міг дати будь кому. Одним словом, він був дуже хоробрим і гордим красенем гарної статури. Та не будемо вникати в це під час бою, адже кожен удар на вагу платини! Відвойовуючи кожен метр землі, та цю нещасливу поразку, вони ставали крок за кроком блище до фортеці. От уже виднівся кінець цього проклятого лісу грошей та нечисті...