***

Бачу – час тебе поміняв. Ти став іншим, не таким, як був. Так раптом я стала тобі непотрібною...  Та чи була потрібна колись? 
   Мав їхати і поїхав... Дорогою, яка тривала набагато довше, ніж того хотілося, мав досить часу, щоб обдумати багато речей. Їдучи назад, коли пройшли зазначені дні, вже нічого не думалося, бо не було про кого думати, хотілося спати,хоч було холодно. Вдруге від”їжджаючи, не було жаль залишати будь-що, бо не мав, зрештою, що залишати... Обіцяло бути цікаво.Та чи було?!
   Пили пиво, говорили, хтось допивав його, хтось договорював останню фразу, йшли назад і втомлено падали в ліжка.
    Літо минуло швидше ,ніж кожен з нас міг то собі уявити. Ми змінилися... Мріючи минулими днями, не чекаючи нічого особливого від цієї осені кожен з нас, напевно, піде своєю стежкою...