Потоки,прорізавши землю,
Стрімглав неслися до ріки,
Зірвали дерев’яну греблю
І розтрощили на шматки.
А дощ все лив оскаженіло,
Квітучі нівечив сади,
Городину всю затопило.
Такої натворив біди!
До того ж вмить піднявся вітер,
Дахи безжалісно зривав.
Народ згадав про Божу Матір,
Молився й захисту прохав.
І ось став вітер ущухати.
Вже дощ не лив, як із відра.
Обшарпані стояли хати.
Людей з’єднала ця біда.